Читать «Візит доктора Фройда» онлайн - страница 83

І, зрозумівши, що сказав зайве, Шехтель за мить пробурмотів:

— Даруйте... Впевнений, що насправді з нею все гаразд.

Запала довга нестерпна мовчанка.

— Звідки ви знаєте, що Упир прийде на зустріч, яку сам же призначив? — першим порушив її шеф львівської поліції.

— Доктор Фройд впевнений у цьому.

— Доктор Фройд! Знову доктор Фройд! Я, між іншим, нічого доброго не чув про цього суб'єкта... Ви, до речі, впевнені, що він сам жодним чином не причетний до цих убивств? Якось вони географічно збігаються з його пересуванням: коли він був у Відні, трупи знаходили там. Щойно він переїхав до Львова, як те саме почалося тут. Я, чесно кажучи, не бачу особливої різниці поміж психами і психіатрами... І доведіть мені зворотне, чорт забирай.

— Кожна версія має право на життя, — припустив Вістович. — Але навряд чи ця правдива.

Комісар навіть не стримав посмішки, уявивши на мить Зиґмунда Фройда кривавим маніяком.

— А ви певні, що досі добре фехтуєте? — знову помовчавши, запитав у нього Шехтель. — Урешті-решт, вам вже не двадцять років.

— Ні, не певен, — щиро зізнався Вістович. — Востаннє брав до рук шаблю в армії.

— Тобто вирішили закінчити свою кар'єру під клинком психопата, який до того ж є професійним фехтмейстером? — скривив посмішку шеф поліції. — Блискуче...

— Я можу йти? — Вістовичу почала набридати його істерія.

Шехтель глипнув на нього одночасно з жалем і презирством.

— Сьогодні до Львова знову прибуде шеф-інспектор Штальман з Відня,— сказав він. — Цікаво, як ви йому поясните, що тримали в руках і відпустили вбивцю його доньки... Йдіть, звичайно. Вам час відпрацьовувати шабельні удари на якому-небудь тренувальному манекені.

Вийшовши з будинку Дирекції, комісар побачив на вулиці неподалік доктора Фройда. Той махнув йому рукою, в якій тримав свою незмінну сигару, і Вістович попрямував до нього.

— Здається, ви єдиний, хто все ще залишився зі мною, — криво усміхнувся Вістович, щойно вони привітались.

— Значить, буду вашим секундантом і лікарем одночасно, якщо ви вже погодились на цю дурнувату дуель, — відповів той і несподівано по-дружньому поплескав комісара по плечу.

— Хто б міг подумати.

— Знаєте, сидячи у Відні, я також не міг уявити собі нічого подібного, — зізнався психіатр. — Але тепер бачу, що може статися й не таке... Ходімо зайдемо до мене. Гадаю, непогано було б відкоркувати пляшчину чогось віденського...

Зустріч із Францем Гольмом мала відбутися наступного дня. Вістович і Фройд прибули завчасно, добре знаючи, що десь неподалік розмістились і львівські поліцейські. Можливо, згодом вони підійдуть ближче до руїн замку, поруч з яким мала відбутися дуель. Хоч би нікому з них не прийшла в голову думка вистрілити в Гольма, доки той не повідомить, де тримає Бейлу.