Читать «Балакучий пакунок» онлайн - страница 98

Пенелопа сумлінно вартувала біля дверей і не помітила, що знешкоджений ними василіск уже отямився і тепер підкрадається до неї, а очі його аж палають від люті. Етельред розпачливо роззирнувся довкола — він був без зброї. На щастя, під ногами валялася піка, яку покинув хтось із жаб. Етельред схопив її, ретельно прицілився і метнув у василіска саме тоді, коли той уже намірився спопелити Пенелопу своїм вогняним подихом. Піка влучила йому точнісінько межи очі, і він знову повалився на землю.

— Ой, Етельреде, ти врятував мені життя, — промовила Пенелопа і здригнулася, дивлячись на василіска: він лежав на землі, а з його ніздрів курів дим і часом виривався вогонь.

— Нічого особливого, панночко, — скромно відгукнувся Етельред. — Ви, до речі, теж врятували мені життя.

Раптом знадвору долинули гучні радісні вигуки, а на мосту з’явився Г. Г. верхи на королі єдинорогів. Він поважно проїхав під мурами замку, на яких виднілися шрами та рубці, що залишила грифонівська артилерія, повз обшарпані рештки воріт, які рознесли на друзки єдинороги, і в’їхав на подвір’я, де горностаї і жаби наглядали за купками жалюгідних зв’язаних василісків. Г. Г. зупинився посеред двору. І тут із підземелля вийшла процесія смертельно страшних жаб панни Пенелопи: вони несли три великі книги на золотих і срібних поставцях. І поява цих книг, цілих і неушкоджених, викликала таке голосне «Ура!», що його було чути по всій країні Міфології.

Тоді король єдинорогів і його вершник Г. Г. із Папугою на плечі рушили до Кришталевих печер, Пенелопа з бригадою смертельно страшних жаб ішли за ними, несучи великі книги, слідом виступали єдинороги, грифони, Освальд із русалками, гордо крокувала Табіта з кошиком своїх ріднесеньких яєць, бігли горностаї, стрибали жаби, а над усією грандіозною кавалькадою летіли вогняники на повітряних кулях. Так із тріумфальною процесією три великі книги повернулися додому, в Кришталеві печери, під надійну опіку Генджвіста Ганнібала Джанкетберрі.

Що ж, не так уже й багато залишилося розповісти. Г. Г. вислав василісків у вигнання на далекий острівець у Співучому морі доти, доки вони там не навчаться знову бути доброчесними створіннями. Замок василісків відремонтували і передали Освальдові під ресторан, від чого той був на сьомому небі від щастя. З усіх Табітиних яєць успішно вилупилися дракончики, а це давало певність, що дракони в Міфології не переведуться.

У день від’їзду дітей Г. Г. влаштував на їхню честь особливий і незабутній прощальний обід. На березі Співучого моря встановили з кількох менших величезний банкетний стіл: одним краєм він врізався у хвилі, як пірс, щоби морські створіння могли сидіти за столом у воді, а наземні — на березі. Це був чудовий банкет. Усі страви до нього готував сам Освальд, виголошувалося багато гарних слів і лунало безліч тостів. А на завершення взяв слово Г. Г.: