Читать «Anarсhy in the Ukr. Луганський щоденник» онлайн - страница 120

9

Мені здається, відмінність у самому трактуванні свободи як такої, її меж, її можливостей, варіантів її застосування ставить нас усіх у доволі непросту ситуацію – ситуацію вибору, точніше – ситуацію його відсутності. Адже будь-який вибір із нашого боку передбачає так само неминучий вибір і з боку іншого, будь-який крок, будь-який жест передбачає відкидання тіні, зміщення розстановки сил, зворотну реакцію, подальші відлуння, що їх неможливо передбачити, але й проігнорувати теж неможливо. Особливо коли йдеться про необхідність відповідальності. Усе це нагадує рухи канатохідця, його зосереджене беззахисне балансування над головами вдячних глядачів – ти маєш дотримуватися своїх переконань, ти маєш лишатися собою, ти маєш тримати при собі свою свободу як найбільшу цінність, як беззаперечну чесноту. Але водночас мусиш так само весь час пам’ятати про відповідальність за зайняту тобою позицію, за вибраний тобою шлях, за кожен ступлений крок, за кожен подоланий на цій линві метр. Інакше ризикуєш утратити рівновагу, ризикуєш звалитися на голови довірливій публіці, обов’язково при цьому когось скалічивши. Себто все знову ж таки зводиться до відсутності свободи і присутності відповідальності чи навпаки – залежно від того, чого ти прагнеш, стаючи на линву.

10

Дуже важливо також, за всієї можливої відповідальності, за готовності зробити перший крок назустріч, за налаштованості на порозуміння, себто на компроміс, не відмовлятися від речей, направду для тебе важливих, таких, які тебе формували, які робили тебе самим собою, робили тебе таким, яким ти сам собі подобаєшся. Це теж стосується балансування над прірвою – уміння дотриматися рівноваги, не втратити самого себе, переймаючись свободою іншого, не відмовлятися від свободи власної. Уміння надзвичайно складне, фактично неможливе, але від цього ще більш актуальне та необхідне. Умій слухати, не забуваючи при цьому говорити, умій відповідати, не забуваючи, з ким саме говориш.

Я постійно повертаюся до необхідності почути, до розуміння того, що будь-яка свобода – це, перш за все, можливість її пояснити, спроможність її озвучити. Усвідомлена вона чи неусвідомлена, вона завжди потребує прояснення, проговорення, озвучення. Необхідність заявити про неї, пояснити її присутність чи відсутність у довколишньому просторі, пояснити необхідність її появи чи необхідність її обмеження – це те, з чим ми всі сьогодні стикаємося. Навіть якщо, на перший погляд, йдеться про геополітику чи макроекономіку. За всіма нашими вчинками, за нашими рішеннями і страхами стоїть саме ця необхідність дати собі раду зі своєю свободою, зі свободою всередині себе, зі свободою довкола нас. Її присутність лякає, її недостатність обурює, вона примушує нас виходити на вулиці, вона пробуджує в нас нашу любов і нашу ненависть. І оскільки ми в більшості випадків просто не готові до такого перебігу подій, до такого спілкування з пробудженими стихіями, ми не просто втрачаємо спокій і рівновагу – ми втрачаємо здатність мислити й діяти тверезо, так, як звикли до цього, ми стаємо некеровані, непередбачувані й неконтрольовані. Себто – вільні. Себто – небезпечні.