Читать «Скандинавська міфологія» онлайн - страница 21

— А Фрейя? Що ми робитимемо без Фрейї? — запитав Тюр.

— Якщо цей будівельник справді велетень, — сказала Фрейя холодно, — то ми одружимось і я вирушу з ним до Йотунхейма. Цікаво буде дізнатися, кого я ненавидітиму більше: чужинця — за те, що забрав мене з собою, чи всіх вас — за те, що віддали мене йому.

— Чого ти, не треба так говорити, — почав було Локі, але Фрейя перервала його:

— Якщо цей велетень все ж забере мене разом із сонцем і місяцем, я матиму всього лише одне прохання до богів Асґарда.

— Кажи, — промовив Бог-отець Одін, який досі мовчав.

— Перш ніж піти, я хочу побачити, як вб’ють того, хто заварив усю цю кашу, — відповіла Фрейя. — Думаю, це буде цілком справедливо. Якщо мені доведеться вирушити до Країни крижаних велетнів, якщо місяць і сонце зірвуть з неба й світ порине у вічну темряву, то той, хто нас у це втягнув, має бути позбавлений життя.

— Ох… — промовив Локі. — Але ж визначити винного так непросто. Хіба хтось пам’ятає, хто там що пропонував? Наскільки я пам’ятаю, всі боги однаково причетні до цієї прикрої помилки. Це була наша спільна пропозиція, і ми спільно погодились…

— Це була твоя пропозиція, — розлютилась Фрейя. — Ти вмовив цих ідіотів. І я побачу твою смерть, перш ніж залишу Асґард.

— Ми всі… — почав Локі, але помітив вирази облич решти богів в залі й затих.

— Локі, сину Лаувейї, — промовив Одін, — усе це сталося через твою недолугу пораду.

— Та й решта твоїх порад були не кращими, — додав Бальдр.

Локі кинув на нього ображений погляд.

— Треба, щоб будівельник програв парі, — продовжив Одін. — Без порушення клятви. Не можна, щоб він упорався.

— Не знаю, чого ти від мене очікуєш, — буркнув Локі.

— Я від тебе нічого не очікую, — відповів Одін. — Але якщо будівельнику вдасться спорудити стіну до кінця завтрашнього дня, то твоя смерть буде болісною і довгою, й більше того, прикрою та ганебною.

Локі дивився то на одного бога, то на іншого, але на кожному обличчі бачив свою смерть, бачив гнів і обурення. Не варто було чекати пощади або прощення.

Смерть буде дійсно жахливою. Але яка цьому альтернатива? Що тут поробиш? Він би не відважився нападати на будівельника. Хоча з іншого боку…

Локі кивнув:

— Залиште це мені.

Він пішов із зали, і жоден із богів не намагався його зупинити.

Будівельник закінчив викладати останні камені на стіну. Завтра, у перший день літа, коли сонце сідатиме за обрій, він добудує стіну, а тоді залишить Асґард із платнею на руках. Залишилося всього двадцять гранітних блоків. Він спустився із грубого дерев’яного риштування і свиснув до коня.

Свадільфарі, як завжди, пасся у високій траві на узліссі майже за півмилі від стіни, проте він миттю прибігав на свист свого хазяїна.

Будівельник взявся за упряж, прив’язану до пустих саней, і приготувався запрягти свого великого сірого коня. Сонце вже наблизилось до горизонту, але зайти мало тільки за кілька годин, та й диск місяця, хоч і блідий, а все ж виднівся високо у небесах.

Незабаром обидва світила, велике й мале, належатимуть йому, як і богиня Фрейя, прекрасніша за сонце чи місяць. Та будівельник не звик радіти передчасно. Він працював так важко і так довго, цілу зиму…