Читать «Скандинавська міфологія» онлайн - страница 18

— Не думаю, що ми щось упустили, о найневгамовніший із богів, — в’їдливо мовила Фрейя.

— Жоден із вас не звернув увагу на той факт, — продовжив він, — що, чесно кажучи, чужинець пропонує зробити щось вкрай неможливе. Ніхто з живих істот не може побудувати таку високу і товсту стіну, як він описав, та ще й за 18 місяців. Таке не під силу ні велетню, ні богу, не кажучи вже про смертних. Ставлю на це свою шкуру.

На цих словах усі боги закивали, схвально забубоніли, та й узагалі здавалися враженими. Усі, крім Фрейї, — вона вочевидь розлютилась. — Ви дурні, — заявила вона. — Особливо ти, Локі, бо вважаєш себе найрозумнішим.

— Те, що чужинець пропонує, — вів далі Локі, — здійснити неможливо. Отже, ось що я думаю: давайте погодимося на його вимоги та ціну, але висунемо жорсткі умови: він будуватиме стіну без жодної допомоги і не за три сезони, а за один. Якщо до першого дня літа стіна не буде готова — а цього не буде, — то ми йому нічого не заплатимо.

— З якого дива він на це погодиться? — запитав Хеймдалль.

— І чим це краще, ніж взагалі не мати стіни? — запитав Фрейр, брат Фрейї.

Локі ледве стримав роздратування. Невже всі боги — дурні? Він почав пояснювати, немов малій дитині:

— Коваль почне будувати стіну, але закінчити її не встигне. Шість місяців він працюватиме задурно. Наприкінці цих шести місяців ми його виженемо — може, навіть поб’ємо за нахабство, — а тоді використаємо те, що він набудував, як основу для нашої майбутньої стіни. Ми не ризикуємо втратити Фрейю, а тим паче сонце чи місяць.

— Чому ти думаєш, що чужинець погодиться будувати стіну за сезон? — запитав Тюр, бог війни.

— Може, й не погодиться, — не став сперечатися Локі. — Проте він здається пихатим і самовпевненим, а такі не відмовляються від викликів.

Боги схвально загомоніли, поплескали Локі по спині, кажучи, що він — дуже хитрий хлопець, і добре, коли такий хитрун на твоєму боці, бо тепер їм задарма побудують фундамент, а тоді похвалили одне одного за свою кмітливість і вміння торгуватись.

Фрейя промовчала. Вона намацала своє блискуче намисто, подарунок Брісінґів. Це було те саме намисто, яке Локі в подобі тюленя вкрав, коли вона купалась, і яке Хеймдалль, змагаючись з ним у тій же подобі, намагався повернути. Фрейя не довіряла Локі. Їй не подобалось, куди завернула розмова.

Боги покликали будівельника до зали.

Він обвів богів поглядом. Усі вони, здавалося, були в гуморі: раділи, широко всміхались і штовхали одне одного ліктями. Всі, окрім Фрейї.

— Ну, що? — запитав будівельник.

— Ти просив три сезони, — почав Локі. — Ми дамо тобі один — не більше й не менше. Завтра перший день зими. Якщо не впораєшся до першого дня літа, ми не заплатимо і ти підеш геть. Проте якщо ти завершиш будувати стіну, таку високу, товсту і неприступну, як ми домовлялись, то отримаєш все, що просив: місяць, сонце і прекрасну Фрейю. Але ніхто не повинен тобі допомагати: ти маєш сам побудувати цю стіну.

Кілька хвилин чужинець мовчав. Він дивився кудись вдалечінь і, схоже, обдумував слова й умови Локі. Потім поглянув на богів і стенув плечима.