Читать «Скандинавська міфологія» онлайн - страница 10

Скарби богів

I

Дружиною Тора була красуня Сіф — богиня з асів. Тор кохав її за чудову вроду, за блакитні очі та світлу шкіру, червоні губи та усмішку, а ще він обожнював її довге-предовге волосся, що мало колір ячменю наприкінці літа.

Якось Тор прокинувся і поглянув на сплячу Сіф. Він почухав бороду, а тоді поплескав дружину по плечу могутньою долонею.

— Що з тобою трапилось? — запитав Тор.

Сіф розплющила очі кольору літнього неба.

— Про що це ти? — запитала вона, а тоді покрутила головою і на її обличчі з’явився подив. Її пальці потягнулися до голої рожевої шкіри на голові, торкнулися її і почали обмацувати. Сіф із жахом поглянула на Тора.

— Моє волосся, — тільки й мовила вона.

Тор кивнув.

— Воно зникло, — сказав він. — Він залишив тебе лисою.

— Він? — запитала Сіф.

Тор почав одягати свій пояс сили Мегінгйорд, що подвоював його надзвичайну міць.

— Локі, — пояснив він. — Це зробив Локі.

— Чому ти так кажеш? — запитала Сіф, безупинно обмацуючи свою лису голову, так наче трепетний дотик пальців міг повернути волосся.

— Бо коли трапляється якась халепа, — відповів Тор, — я завжди спершу думаю на Локі. Це економить купу часу.

Двері Локі були зачинені, тож Тор рушив напролом, розваливши їх на друзки. Він підняв Локі за шкірку й промовив лише:

— Чому?

— Що — «чому»? — Локі дивився невинними очима.

— Волосся Сіф. Золоте волосся моєї дружини. Воно було таким прекрасним. Чому ти його зрізав?

Сотня виразів, один за одним, промайнули обличчям Локі: лукавість і хитрість, вдоволеність і розгубленість. Тор щосили струсонув Локі. Той опустив очі й спробував усім своїм виглядом показати, що йому соромно:

— Хотів пожартувати. Я був п’яний.

Тор насупив брови.

— Волосся Сіф було її гордістю. Люди подумають, що їй побрили голову як покарання. Що вона зробила щось, чого не мала робити, з кимось, з ким не мала цього робити.

— Ну, так. Маєш рацію, — відказав Локі. — Певно, саме так вони й подумають. А оскільки я витягнув її волосся прямо з коренями, то вона, на жаль, ходитиме лисою до кінця життя…

— Ні, не ходитиме. Тор поглянув на Локі, якого тепер тримав на рівні своєї голови, і його обличчя стало грізним як грім.

— Боюсь, що таки ходитиме. Але ж є усілякі капелюшки і хустки…

— Вона не ходитиме все життя лисою, — сказав Тор. — Бо якщо ти, Локі, син Лаувейї, зараз же не повернеш їй волосся, то я переламаю кожну кістку в твоєму тілі. Кожну-кожнісіньку. А якщо її волосся не ростиме як слід, я повернуся і повторю цю процедуру ще раз. І ще раз. Якщо я робитиму це щодня, то дуже скоро навчуся добре ламати кістки, — продовжив він, трохи веселіший, ніж дотепер.

— Ні! — вигукнув Локі. — Я не можу повернути їй волосся. Це так не працює.

— Сьогодні, — розмірковував уголос Тор, — мені знадобиться, мабуть, година, щоб переламати всі кістки у твоєму тілі. Але не сумніваюсь: трохи практики — і я зможу скоротити цей час навіть до п’ятнадцяти хвилин. Буде цікаво дізнатись, чи я вгадав.

І він заходився ламати його першу кістку.

— Гноми! — зойкнув Локі.