Читать «Коханка з площі Ринок» онлайн - страница 71

Кошовий засік помилку — не вчасно, трохи запізно.

Жаров та його люди, підвівшись назустріч незнайомцям, мимоволі утворили собою неправильний трикутник. Верхнім кутом якого став сам ротмістр, солдат, зовсім молодий хлопчина з віспинами на лиці та пушком над губою, маячив ліворуч, ближче до вікна. Смаглявий унтер, з вигляду старший, з азійськими вилицями, тримався з правої сторони. Магда обійшла ротмістра, тепер була за крок до унтера, а Жаров у той самий час позадкував, опинившись із нею на одній лінії.

Тима не помітив маневру.

А Клим побачив, як ротмістр, котрого на мить заступила собою Магда, смикнув ґудзика на кобурі.

— Тихо будь! — хрипло гаркнуло збоку.

Магда здригнулася, відчувши недобре. Нерви здали враз, вона повернулася туди, куди дивився Гиря.

Стала спиною до унтера.

Кошовий перевів погляд, а за ним — і дуло на Жарова.

Цього досить — унтер штовхнув на нього столика.

Клим поточився, відскочив.

Унтер стрибком опинився біля Магди, згріб за лікоть. Правицею, з того боку, де кобура. Лізти туди лівою не дуже зручно.

Магда закричала.

— Не стріляти! — рявкнув Тима.

Й то так. Бракувало ще відкрити вогонь у «Жоржі», де повно військових й навіть зараз, напевне, сидять у ресторані. Ротмістр правий, звідси не вийти.

Гиря Краківський перевальцем виступив наперед. Руки тримав перед собою. Порожні. Клим від самого початку звернув увагу, що в коротуна не було при собі зброї.

— Тихо будь, — повторив він.

— Назад. Назад, я сказав!

Жаров уже тягнув револьвер з кобури.

Коротун зробив ще крок до нього.

Махнув.

Сильно, рвучко, різко.

З мішкуватого, великого, не за розміром, тому — широкого рукава пальта вилетіла якась темна куля. Мить — вона вже била ротмістра в скроню.

Глухий звук удару.

Жаров падав, а Гиря Краківський уже ступив — навіть не так, стрибнув, зробив танцювальне па, — у бік Магди. Куля кудись зникла, Клим не вловив її руху, та враз коротун знову змахнув правицею, і вона вилетіла з широкого рукава, гарматним ядром врізавшись у живіт унтера.

Сонячне сплетіння.

Точний удар.

Унтер захрипів, вирячив очі. Йому враз забракло повітря. Хватку послабив, і Магда тепер легко відштовхнула його від себе.

Жаров лежав на підлозі, не рухався.

Солдат задкував до вікна, вирячивши очі.

Гиря Краківський уже спіймав свою руйнівну кулю. Відступив, підкинув її на долоні, примірився.

— Ні! — вигукнув солдат, закриваючись руками.

— Лягай! — Тима наставив на нього револьвер.

Той слухняно опустився на коліна, потім влігся лицем донизу.

Гиря махнув, відставивши правицю. Куля пролетіла вперед, повернулася, мов ручна, зникла в рукав.

Коротун став над вояком. Нахилився, знову зробив рукою невловимий та незрозумілий жест. Солдат тихо скрикнув і завмер.

— Тихо будь, — мовив Гиря, випроставшись, глянув на Магду, додав: — Скоро є.

І першим залишив поле бою.

Розділ дванадцятий

Комендантська година

Солдат під стіною в коридорі далі лежав непорушно.

Гиря першим стягнув машкару, зіжмакав, пхнув у кишеню. Тима взяв із нього приклад, Кошовий так само зсунув хустку до підборіддя.

— Дякую, Климентію, — мовила Магда. — Але довго. Зачекалася.