Читать «Baby travel. Подорожі з дітьми, або Як не стати куркою» онлайн - страница 93

У поїзді великого собаку теж доволі просто перевозити – купуєш повне купе вам всім і горя не знаєш. У метро, правда, не пускають, а в таксі треба заздалегідь попереджувати і дорожче платити, але в цілому нормально. В гори собацюра ходить залюбки, от тільки конкретно моя бачить кепсько. Коли піднімається буря на хребті і починається шквал з дощем, вона починає дуріти – ви уявляєте, що робиться із запахами в такі моменти? Їх несе кудись геть хаотично, а за ними й собаку, що намагається бігти на мій голос, – запах оманливо веде в зовсім інший бік. За умови холодного періщення дощу у пику, багатокілограмового наплічника і туману бігти за псом у прірву – те ще адреналінове задоволення. І тупо страшно, що зараз воно зникне у тумані й дістанеться якимось решткам вовків із «Червоної книги» на вечерю.

Зате, варто дістатися місця ночівлі й розкласти там намет, як падлюка першою в нього запхається і спатиме як убита. Хіба що писок з-за дверей випихає каші поїсти. А потім, висихаючи й випаровуючись, всю вашу ніч наповнить незрівнянними пахощами. Зате щось тепле й шерстяне в ногах – то завжди гарно. І не страшно з нею. Від ведмедя не захистить, зате можна буде віддати йому її в ясир…

З дітьми і з собакою ще веселіше – ясно, що тісно, але точно ніколи не холодно.

Якщо ж така ситуація, як, наприклад, поїздка всією родиною в Непал, то фейсбук вам на допомогу – серед усіх френдів хтось один та й знайдеться, хто на місяць або до себе тварину з кормом на придане забере, або у вас вдома поживе з нею, доки не повернетеся. Ну і на зовсім крайняк – приватний собачий готель за дуже навіть адекватні гроші. Останній раз, коли питала, гривень аж по тридцять за день просила тьотя…

Я

Я не курка. Алілуя!

Моя бабця Ліда жжот. Приходить до неї сусідка Шевченчиха і каже:

– Ой, Григоровна, шото мені плохо… Буду помирать.

– Валєнтіна, та ж у тебе жопа в труну не влізе! Яке помирать?!

Так що в принципі у мені мало що змінилося. Хіба що моя базова комплектація – тепер не «я плюс один» (я і Карма), а «я плюс три»: Карма, Кора і Кая (за принципом «хто старший»). Тож так ми тепер і переміщаємося – по дитині з обох боків і собака спереду нас чи позаду. Для неї головне, аби по максимуму перешкоджати руху – видно, коли ми об неї шпортаємося, вона виповнюється власної важливості.

Ну і мало що вже важить квадратура простору, в якому я знаходжуся – будь то кімнатка на десять метрів чи лофт на двісті п’ятдесят, однаково моя незмінна трійця втиснеться у мій квадратний метр. Я сходами – вони сходами, я в туалет – вони в туалет, я надвір – вони надвір, я в машину – вони в машину тощо.