Читать «Небезпека рецидиву» онлайн - страница 120

Розділ 50

Ганс Ґудвік знову сидів у залі. Не знаю, було це наслідком потрясіння, пережитого від спогадів у кріслі свідка, чи дії пігулок, але нині він мав ще безтямніший вигляд, ніж зазвичай. Коли я запитав, як він почувається, Ганс відповів, що цілком добре, дивлячись з ледь помітною усмішкою кудись у простір, у якусь точку над моїм плечем. Я не мав певності, чи він отямиться до закінчення усього процесу.

— Чоловік поволі тратить розум, — сказала Сюнне після розмови з Гансом під час перерви. — Треба щось робити.

Я стенув плечима.

— Нам треба спробувати довести справу до кінця. А йому нічим не допоможемо.

У суді виступав той самий медичний експерт, що й у «справі Майї», той самий безпристрасний голос, який сухим тоном перелічував рани, пошкодження і каліцтва. Минулого разу публіка не могла всидіти спокійно, немов сама мучилася від болю, а тепер слухачі просто покидали залу, одне за одним. Утікали.

— Статеві органи відрізані, — читав патологоанатом. — Язик відрізано кривим краєм, наче вбивці не вдалося відрізати його з першого разу, — двері раз у раз хряскали. — Обидва ока виколоті. Вишкрябані ями на місці очей — це було б достовірнішим описом.

Одна старша пані з-поміж присяжних на першій лаві перехилилася через поручні й виблювала на підлогу.

Суддя зірвався з місця.

— Перерва! — рявкнув він. — Оголошую перерву!

Ганс Ґудвік засміявся. Не знаю, чи всі це помітили, але він сміявся, тихим, моторошним сміхом, від якого волосся на моїй голові стало дибки. Я кинувся до нього й відвернув його від присяжних.

— Що, у біса, ви робите, Гансе?

— Він бачив мою доньку. Він бачив її страждання. А тепер вже нічого не бачить, — сказав він і знову засміявся.

Я взяв його за плечі й вивів з зали. Зачиняючи за собою двері, глянув назад через плече. Деякі присяжні, бліді й онімілі, рушили до виходу, та щонайменше троє застигли, мов укопані, дивлячись нам услід. Я вилаявся.

Після перерви процедура пішла жвавіше. Суддя попросив прокурора до мінімуму зменшити натуралістичні описи.

— Вважаю, ми достатньо добре уявили картину завданих каліцтв, — сказав він. — Обмежмося лише найнеобхіднішими даними. Ці описи жахають нас усіх, без винятку.

Доки прокурор допитував судмедексперта, я поводився доволі пасивно, навіть не збирався ставити якісь запитання.

— Ці рани… — мовив Крістер Бонде трохи іншим тоном, ніж досі. — Мені тут спало одне на думку.

— Слухаю вас, — судмедексперт говорив ввічливо і був сама уважність.