Читать «Фундація» онлайн - страница 24

— Звичайно. Але Термінус не є частиною префектури Анакреон.

— А Смирно…

— І не належить до префектури Смирно. Він не є частиною жодної з префектур.

— А на Смирно про це знають?

— Мені байдуже, знають вони чи ні.

— Нам не байдуже. Ми щойно закінчили з ними війну, і вони досі утримують дві наші зоряні системи. Термінус — надзвичайно важливе стратегічне місце між двома державами.

Гардін відчув утому. Він перервав о’Родріка.

— Яка ваша пропозиція, ваше високопреосвященство?

Здається, субпрефект уже був готовий перейти від ухильних відповідей до прямих заяв. Він бадьоро відповів:

— Здається цілком очевидним, що оскільки Термінус не може захистити себе сам, Анакреон мусить узяти цю роботу на себе. Зрозумійте, що ми не маємо жодного бажання втручатися у внутрішнє управління…

— Угу, — холодно пробурчав Гардін.

— …але ми вважаємо, що для всіх зацікавлених сторін було б краще, щоб Анакреон створив на планеті військову базу.

— І це усе, що ви хотіли, — заснувати військову базу на частині незайнятої території та спрямувати її на захист?

— Ну, звичайно, ще виникло б питання про забезпечення сил захисту.

Стілець Гардіна став на всі чотири ніжки, і він поклав свої лікті на коліна.

— От тепер ми добралися до суті. Перекладімо це доступною мовою. Термінус має бути під протекторатом і платити данину.

— Не данину, а податки. Ми вас захищаємо. Ви нам за це платите.

Раптом Піренн з люттю стукнув кулаком об стілець.

— Дозвольте, Гардіне, мені висловитися. Ваше високопреосвященство, мене і на іржавий півшеляг не хвилюють Анакреон, Смирно або всі ваші місцеві інтриги та домашні війни. Кажу вам, що це підтримувана державою неоподатковувана наукова інституція…

— Підтримувана державою? Але держава — це ми, докторе Піренн. І ми вас не підтримуємо.

Піренн обурено підвівся.

— Ваше високопреосвященство, я прямий представник…

— …його імператорської величності, — кисло підхопив Ансельм о’Родрік, — а я прямий представник короля Анакреона. Анакреон набагато ближче, докторе Піренн.

— Повернімося до справи, — закликав Гардін. — Ваше високопреосвященство, а як би ви стягували ці так звані податки? Ви б прийняли їх у натуральній формі: пшениця, картопля, овочі, велика рогата худоба?

Субпрефект витріщився на нього.

— Якого біса? Що ми з ними робитимемо? У нас є чимало надлишків продовольства. Звичайно, ми брали б золотом. А ще краще, до речі, було б хромом або ванадієм, якщо він є у вас у великих кількостях.

Гардін розсміявся.

— У великих кількостях! Та в нас навіть заліза у великих кількостях немає. Золото! От, гляньте на нашу валюту. — Він кинув йому монету.

О’Родрік підкинув її і здивовано глянув.

— Це що, сталь?

— Точно.

— Не розумію.

— Термінус — це планета, де практично немає металів. Ми їх усі імпортуємо. Отже, у нас немає золота й платити нам немає чим, хіба що ви захочете взяти кілька тисяч бушелів картоплі.