Читать «Фундація» онлайн - страница 122
Айзек Азімов
Меллоу радісно розсміявся.
— Ви помиляєтеся, Сатте, так само як помилився й сам комдор. Ви все прослухали й нічого не зрозуміли. Послухайте, добродію, Імперія не зможе нічого замінити. Імперія завжди була сферою колосальних ресурсів. У них усе розраховане на планети, зоряні системи, цілі сектори Галактики. Їхні генератори гігантські, бо вони звикли мислити в гігантських масштабах.
Але ми — ми, наша маленька Фундація, наш єдиний світ, що майже не має запасів металів, — змушені керуватися жорсткою економією.
Наші генератори повинні були бути завбільшки з великий палець, бо це весь метал, що ми могли собі дозволити. Нам довелося розробити нові технології та методи — ті, яких не може дотримуватися Імперія, бо вони вже виродилися, щоб здійснювати якийсь життєво важливий науковий прогрес.
З усіма своїми ядерними щитами — достатньо великими, щоб захистити корабель, місто, цілу планету, вони так і не змогли збудувати щит, який би захистив одну окрему людину. Щоб опалювати та освітлювати місто, вони користуються двигунами, які займають шість поверхів — я бачив їх, — тоді як наші генератори могли б уміститися в цю кімнату. А коли я сказав одному з їхніх атомників, що ядерний генератор міститься у свинцевому контейнері завбільшки з волоський горіх, він ледь не задихнувся від обурення.
Та вони вже навіть не розбираються в цих своїх колоссах. Машини працюють автоматично, від покоління до покоління, і доглядачі — це спадкова каста, яка буде безпорадною, якщо вигорить одна-єдина D-подібна трубка в усій цій величезній структурі.
Уся ця війна є битвою між цими двома системами — між Імперією та Фундацією, між великим і малим. Щоб захопити контроль над якимось світом, вони підкуповують його кораблями, які можуть воювати, але не мають економічного значення. Ми ж, зі свого боку, підкуповуємо маленькими речами, від яких жодної користі у війні, але які мають життєво важливе значення для процвітання та прибутку.
Король або комдор візьме кораблі й буде воювати. Протягом усієї історії деспотичні правителі міняли добробут своїх підданих на те, що вони вважають честю, славою та завоюваннями. Але маленькі речі все ж мають значення в житті — і Аспер Арго не зможе протистояти економічній депресії, що за два або три роки знищить увесь Корелл.
Сатт стояв біля вікна, повернувшись спиною до Меллоу та Джаела. Уже сутеніло й на небі з’явилося кілька зірок, світло яких безсило боролося тут, на самісінькому краю Галактики, з туманною, тонкою лінзою, у якій ховалися залишки Імперії — усе ще великої Імперії, що боролася проти них.
Сатт промовив:
— Ні, ви не та людина.
— Ви мені не вірите?
— Я хочу сказати, що не довіряю вам. Ви нещирий. Ви добре ошукали мене, коли я вважав, що ви перебуваєте під надійним наглядом під час подорожі на Корелл. Коли я думав, що вас загнали в кут на суді, ви уникли вироку й пролізли в крісло мера завдяки своїй демагогії. У вас немає ніякої відвертості, жодного мотиву, за яким не стояло б щось інше; ви не робили жодної заяви, яка була б недвозначною.