Читать «Фундація» онлайн - страница 121

— Зрозумієте, — сказав Меллоу. — Зауважте, досі сила торгівлі залишалася недооціненою. Уважалося, що вона може бути потужною зброєю лише під контролем духовенства. Але це не так, і це мій внесок у ситуацію в Галактиці. Торгівля без священиків! Сама лише торгівля! Вона достатньо сильна. Та перейдімо до справи. Корелл зараз у стані війни з нами. А отже, наша торгівля з ними припинена. Але — зауважте, що я кажу про це просто як про побічну проблему, — за останні три роки ця республіка все більше й більше переводила свою економіку на ядерні технології, які ми запровадили і які лише ми можемо продовжити постачати. А тепер, як ви думаєте, що відбудеться, щойно маленькі ядерні генератори, а разом з ними й пристрої один за одним почнуть виходити з ладу?

Першою вийде з ладу дрібна побутова техніка. За півроку цього безвихідного становища, яке ви ненавидите, атомний ніж на кухні в жінки вже не працює. Її піч починає виходити з ладу. Пральна машина вже не може впоратися зі своїми завданнями. А система контролю за температурою та вологістю вимикається в спекотний літній день. Що станеться?

Він зробив паузу, і Сатт спокійно відповів:

— Нічого. Люди витримують чимало проблем під час війни.

— Абсолютно точно. Витримують. Вони посилатимуть своїх синів тисячами, щоб ті гинули жахливою смертю на розбитих зорельотах. Вони витримуватимуть ворожі бомбардування, якщо це означатиме, що їм доведеться жити на черствому хлібі й брудній воді в печерах, що знаходяться на глибині півмилі. Але дуже важко витримати такі маленькі дрібниці, коли немає патріотичного піднесення перед неминучою небезпекою. Це буде глухий кут. Не буде жертв, обстрілів, битв.

Буде лише ніж, що не ріже, піч, що не готує, дім, у якому холодно взимку. Це буде дратувати, і люди почнуть ремствувати.

Сатт повільно й здивовано промовив:

— І на що ви покладаєте свої надії, добродію? Чого ви очікуєте? Повстання домогосподарок? Жакерії? Раптового повстання м’ясників і бакалійників із сокирами та хлібними ножами, які кричатимуть: «Поверніть нам наші автоматичні суперпристрої!»?

— Ні, сер, — нетерпляче сказав Меллоу, — не очікую. Але я очікую загального нарікання та невдоволення, що потім буде підхоплено більш важливими фігурами.

— І що ж це за більш важливі фігури?

— Підприємці, фабриканти, промисловці Корелла. Коли мине два роки безвиході, машини на заводах одна за одною почнуть давати збої. Ті галузі, які ми повністю змінили своїми атомними пристроями, виявляться раптово зруйнованими. Важка промисловість зупиниться в одну мить, у власників не залишиться нічого, крім брухту, який не працюватиме.

— Але ж заводи достатньо добре працювали, Меллоу, перш ніж ви туди прилетіли.

— Так, Сатте, працювали — але це була одна двадцята від їхніх нинішніх прибутків, навіть якщо не брати тепер до уваги вартість повернення до обладнання доядерної держави. А тепер подумайте, як довго протримається комдор, якщо всі будуть проти нього — від промисловця та фінансиста до пересічного громадянина?

— Скільки завгодно, якщо йому вдасться отримати нові ядерні генератори від Імперії.