Читать «Фундація» онлайн - страница 112

Меллоу ляснув себе по голому стегну.

— Добре, Джаеле, тоді допоможи мені потрапити до ради, і я його переможу.

Джаел зробив паузу, а потім багатозначно сказав:

— Може, і ні. Що це за новина про лінчування священика? Це ж брехня, чи не так?

— Це правда, — недбало кинув Меллоу.

Джаел свиснув.

— У нього є конкретні докази?

— Мають бути. — Меллоу завагався, а потім додав: — Джейм Твер був його людиною з самого початку, хоча ніхто, включно з ним, не знав, що мені це відомо. І Джейм Твер був очевидцем.

Джаел похитав головою.

— Угу. Це погано.

— Погано? Цей священик перебував на планеті всупереч законам Фундації. Очевидно, корелліанський уряд використав його як приманку, свідомо чи ні. За всіма законами здорового глузду, у мене не було вибору, крім однієї дії — і ця дія була суворо в рамках закону. Якщо він віддасть мене під суд, то просто зробить із себе найбільше посміховисько.

І Джаел знову похитав головою.

— Ні, Меллоу, ти не зрозумів. Кажу тобі, він веде брудну гру. Він не прагне тебе викрити; він знає, що не зможе цього зробити. Але він прагне зруйнувати твою репутацію серед народу. Ти ж чув, що він сказав. Звичай часом може бути вищим за закон. Ти можеш вийти з зали суду непокараним, але якщо люди вважатимуть, що ти кинув священика на розтерзання собакам, твоя популярність зникне.

Вони визнаватимуть, що ти вчинив законно, навіть розумно. Але так само ти будеш у їхніх очах боягузливим псом, бездушною твариною, жорстокосердим чудовиськом. І тебе ніколи не виберуть до ради. Ти можеш навіть втратити свій рейтинг як Головний Торгівець, бо проти тебе голосуватиме твоя громада. Ти ж не уродженець, сам розумієш. Як ти думаєш, чого ще хотіти Сатту?

Меллоу вперто насупився.

— Отже!

— Мій хлопчику, — сказав Джаел. — Я підтримуватиму тебе, але не зможу допомогти. Ти в гущавині подій — у мертвій точці.

14

На четвертий день процесу над Гобером Меллоу, Головним Торгівцем, зала засідань ради була в найбуквальнішому сенсі повною. Єдиний відсутній член ради безсило кляв перелом черепа, що прикував його до ліжка. Балкони були під самісіньку стелю забиті тим нечисленним натовпом, який зміг потрапити сюди завдяки впливу, багатству або диявольській наполегливості. Решта охочих заповнили площу біля ради, скупчившись навколо тривимірних телевізорів, виставлених просто неба.

Анкор Джаел ледь пробрався до зали завдяки поліцейському відділу, а потім пробрався крізь трохи менший безлад до місця, де сидів Гобер Меллоу.

Меллоу з полегшенням повернувся до нього.

— Слава Селдону, у тебе таки вийшло. Ти дістав це?

— Ось, візьми, — сказав Джаел. — Це все, що ти просив.

— Добре. Які там настрої на вулиці?

— Натовп явно збожеволів. — Джаел неспокійно заворушився. — Тобі не слід було дозволяти публічні слухання. Ти міг їх зупинити.