Читать «Дівчина мого сина» онлайн - страница 183

До обіду дівчині стало значно краще. Звісно ж, вона не мала наміру йти до будинку Лаури й підливати блекоти в її чай, однак роздуми стали гарною терапією.

Після обіду вона пішла в магазин, щоб купити складники, необхідні для приготування вечері, а потім почала готувати. Таджин наповнив квартиру ароматом кориці, лаврового листя й кмину, а на столі по-королівському стояла рулада меренги. О пів на сьому Черрі накрила на стіл, і за двадцять хвилин Даніель повернувся додому. Вона чекала, поки він зайде на кухню, і відразу ж зрозуміла, що все зробила правильно. Побачивши сервірований стіл, келихи для вина, столові прибори, Даніель усміхнувся, і це розвіяло прохолоду між ними.

— Що це? — промовив він.

— Мій спосіб вибачитися. За те, що вчора була жалюгідним старим мішком.

— Так, трохи була.

— Гей!

Він виклав ключі та гаманець.

— Я хвилювався. І досі хвилююся. Усе гаразд?

Вона всміхнулася.

— Звісно ж. Як я й сказала, учора в мене був поганий день. Чесно. Ти вже бачив пудинг?

Даніель підійшов, щоб оглянути текучий, присипаний цукровою пудрою десерт із полуничним компотом. Він вмочив туди пальця, і на його обличчі з’явився схвальний вираз.

— Неймовірно.

Зітхнувши з полегшенням від того, що вчорашні проблеми залишилися позаду, Черрі всміхнулася.

— У тебе був гарний день?

— Бачив ангіопластику.

— Це коли відкривають заблоковану артерію?

— Пацієнтові стало помітно краще прямо там, на моїх очах. Кров краще почала циркулювати його тілом, і колір шкіри відразу ж змінився.