Читать «Ірка Хортиця приймає виклик» онлайн - страница 2

— Чула, що люди кажуть? — Її товстий палець із коротко, майже до м’яса зрізаним нігтем тицьнувся Ірці під самісінький ніс. — Ви що, якісь особливі? Для вас правил не існує? Я твою бабцю вчора попереджала?

— Про що? — здивовано пробелькотіла Ірка.

— Та не прикидайся дурепою, — загрозливо звела товсті брови тітка. — Ясно було сказано: ще раз спробуєте без оплати примоститися — нарікайте на себе, — і раптом у тітчиних очах промайнуло розуміння. — Ага, мабуть, тому й дівчисько замість себе відправила, — розуміння в її очах залишилося, але співчуття не було жодного. Вона тільки знизала широкими, немов у вантажника, плечима і…

— Що ви робите?!! — відчайдушно закричала Ірка.

— Те, що треба, — незворушно відповіла тітка. І штовхнула Ірчин столик ногою.

Голосно, наче м’ячі, стукаючи об асфальт, кабачки й баклажани посипалися вниз. Хлоп-хлоп! — перестиглі помідори перетворилися на червоні коржі. Ірка спробувала врятувати бодай пакети з яйцями, але сильна тітчина рука схопила її за зап’ясток. Пакети звисли зі столика… Пролунало дружне «хруп!». І з прозорого целофану на асфальт потекло жовто-біле місиво, серед якого гордо лежало одне-єдине, дивом уціліле яйце.

— От тобі й на! — сказала тітка, розглядаючи плоди своєї праці. У її голосі вчувався легкий жаль — адже стільки гарних продуктів зіпсовано — і задоволення від добре виконаної роботи. Вона обтрусила бризки яєчного білка зі своїх розтягнутих тренувальних штанів і наказала Ірці: — А тепер давай ноги в руки і геть звідси, доки ціла.

Широким кроком тітка рушила поміж базарних рядів. На якусь мить вона зупинилась і кинула через плече:

— І щоб ані тебе, ані твоєї бабці я на ринку більше не бачила, зрозуміло?

— Оце правильно! — долинули задоволені голоси з базарних рядів.

— Іще й мало! — прошамкотіла бабуська, яка продавала горох. — Провчити таких треба! По шиї дівці надавати, та й бабці її, відьмі старій! А потім ще й…

Вона хотіла й далі пащекувати, але цієї миті чорнява дівчинка підвела очі від попсованого товару. Бабуська раптом осіклася, немовби їй з розмаху увігнали в рота кляп. Незважаючи на яскраве проміння вранішнього серпневого сонця, на обличчя дівчинки лягла глибока тінь, а в очах, темних, немов грозова ніч, затанцювали зелені болотяні вогники. Дівча похмуро зиркнуло на бабуську, і та відчула, як її скувало крижаним холодом. Потім Ірка спрямувала погляд туди, де над юрбою височіли широкі плечі, коротка шия й кругла, наче м’ячик, голова базарної наглядачки. Бабуська раптом зрозуміла, що зараз під розлюченим поглядом дівчинки ця стрижена голова просто розлетиться, немов перестиглий кавун…

Швидко, як кидають клинок, дівча спрямувало погляд собі під ноги. Останнє вціліле яйце враз побільшало й із різким тріском луснуло, вибухом викинувши назовні всі свої нутрощі. Липкий жовток заліпив Ірці очі.

Під дружний регіт торговок Ірка витерла злиплі вії, взяла на плече складаний столик і попленталася геть із базару.

— Ні, ну ти бачила? Яйце прямісінько в пику — бабах! — аж заходячись сміхом, весела молодичка підштовхнула ліктем сусідку-бабуську.