Читать «Номер нуль» онлайн - страница 78
Умберто Еко
Я прагнув зникнути негайно, але той триклятий інспектор почав допитувати нас усіх удруге, проте лише воду в ступі товк, тож допити затяглися до вечора.
Я підійшов до столу Лучиді, який відкривав свій конверт.
— Вам заплатили як слід? — спитав я, й чоловік, звісно, збагнув, до чого я веду.
Поглянувши на мене знизу вгору, він лише спитав:
— А вам що розповів Браггадочо?
— Що вів якесь розслідування, але так і не сказав, про що йдеться.
— Невже? — мовив він. — Хтозна, що накоїв той бідолашний.
Щойно інспектор відпустив мене, як годиться, застерігши, щоб я не зникав, я прошепотів до Майї:
— Йди додому і чекай від мене звісток, але, гадаю, я не телефонуватиму аж до завтрашнього ранку.
Вона глянула на мене налякано:
— А ти до всього цього яким боком?
— Ніяким, мене це не стосується, що ти собі надумала, але я хвилююся, й це цілком природно.
— Що коїться? Мені дали конверт із чеком та напутні слова подяки за цінну працю.
— Газету закривають, я згодом поясню тобі все.
— А чому не зараз?
— Завтра, чесне слово, розповім тобі все. Йди додому і не хвилюйся. Заради Бога, послухайся мене.
Вона подивилася на мене очима, сповненими сліз. Не промовивши більше ані слова, я пішов.
Увесь вечір я просидів удома, допиваючи півпляшки віскі й розмірковуючи, що я міг би вдіяти. Почуваючись виснаженим, я випив снодійне й заснув.
А сьогодні вранці з крана не крапала вода.
XVII
Тепер я все згадав. Намагаюсь зібрати думки докупи. Хто такі «вони»? Сімей про це сказав, Браггадочо склав докупи (правильно чи помилково) багацько окремих фактів. Який саме факт міг когось збентежити? Історія з Муссоліні? То у кого ж рильце в пушку — у Ватикану, у поплічників банди Боргезе, які досі обіймали найвищі державні посади (але ж по двадцятьох роках вони всі вже, певно, повмирали), чи це спецслужби, але які? Чи натомість ідеться про певну відому особу, яка, живучи страхами та ностальгією, все скоїла самотужки, може, навіть тішачись, коли погрожувала Вімеркате, ніби за її спиною стоїть та хоч би Санта Корона Уніта. Отже, божевільний. Але якщо тебе розшукує навіжений, щоб прикінчити, то він ще більше небезпечний, аніж не божевільна людина. Приміром, хай то якісь «вони» чи якийсь один божевільний, адже хтось таки навідався до мене сьогодні уночі. А якщо він зайшов у квартиру раз, то зможе й удруге. А тому я повинен чкурнути звідси. Однак ці «вони» чи цей божевільний справді упевнені, що я щось знаю? Чи Браггадочо розповідав щось Лучиді про мене? Скидається, що ні, або, може, не про все, як випливає з мого нещодавнього жарту з того шпигуна. Але чи мені варто думати, що я у безпеці? Певно, що ні. Щоб утекти звідси у Румунію, знадобиться чимало часу. Може, краще почекати, як розгортатимуться події, або хоч дочекатися, що завтра напишуть у газетах. Якщо про убивство Браггадочо нічого не напишуть — тоді обставини гірші, ніж я сподіваюся. Адже це означатиме, що хтось прагне зам’яти справу. Утім, я, безперечно, деякий час мушу переховуватись. А де? З огляду на той факт, що навіть носа висунути за двері — небезпечно.
