Читать «Менше знаєш, краще спиш» онлайн - страница 98

27 лютого на Москворецькому мості навпроти Кремля було застрелено лідера російської прозахідної ліберальної опозиції Бориса Нємцова. Цей міст обладнаний такою кількістю приладів відео- та аудіоспостереження, що там, за словами одного колишнього полковника ФСБ, «миша не проскочить». Це обладнання має запобігати можливості закласти на мості бомбу або вистрелити по Кремлю з гранатомета. На початку та в кінці моста встановлено так звані закриті пости, де 24 години на добу чергують офіцери, які відстежують відеоінформацію, а також «тривожна група», здатна миттєво заблокувати будь-яких підозрілих осіб. Той факт, що Нємцова вбили саме на цьому особливому мості, майже незаперечно свідчить про те, що виконавці мали офіційне прикриття.

Але найважливішим, мабуть, є те, що режим використав державне телебачення для мобілізації населення на підтримку війни в Україні та проти Заходу. Рейтинг Путіна, який складав у січні 2014 року 65%, після анексії Криму підскочив до 88% і відтоді залишається на цьому рівні, підтримуваний бурхливим потоком облудної інформації про жорстокості українців і ворожі дії Заходу. Націоналістична ейфорія є такою всеохопною, що її можна порівняти з патріотичним очманінням у Росії в перші тижні Першої світової війни. Під час телемосту 16 квітня Путін сказав: «Якщо ми збережемо теперішній рівень консолідації суспільства, нам не страшні жодні загрози».

Проте останні дії путінського режиму не здатні замаскувати його вразливість і невпевненість. Після краху комунізму російський народ здобув право заробляти гроші, отримувати інформацію, вільно висловлювати свою думку та подорожувати за кордон. Однак політичний режим узаконив грабунок і убезпечив себе за допомогою неодноразових кривавих провокацій. Було створено певну надбудову, яка тримається на брехні та жадібності, і хоча вона здатна проіснувати ще багато років, проте може й обрушитися, ставши жертвою власного нехтування звичайними моральними цінностями.

Майбутнє Росії пов’язане з трьома дуже серйозними проблемами: погіршенням стану економіки, братовбивчою війною, яка майже напевно коштуватиме Росії дедалі дорожче, та моральним занепадом, через який режим може залишитися без захисників у разі якогось серйозного виклику. Цих чинників, узятих разом, більш ніж достатньо для підриву стабільності системи.

Стале зростання рівня життя в 2000-х роках мало наслідком мовчазну угоду між владою та населенням. Владі дозволялося красти, доки триватиме подальше підвищення середніх доходів і матеріального добробуту. Однак це зростання економіки залежало від високих цін на нафту та газ, нормальному ж її розвитку заважала корупція. Коли в червні 2014 року ціна на нафту впала, Росія не мала інших порівнянних джерел доходів, а західні санкції у відповідь на анексію Криму завадили конче потрібним інвестиціям.