Читать «Менше знаєш, краще спиш» онлайн - страница 95

Таке висвітлення подій допомагало надихнути на добровільну участь у боротьбі тисячі російських ветеранів. Заклики приєднуватися до «Народного ополчення Донбасу» публікувалися в Інтернеті разом із українськими телефонними номерами для зв’язку. В Москві було відкрито призовний пункт. В оголошеннях, що з’являлися в соцмережах і на різних сайтах на підтримку ДНР і ЛНР, бажаючим стати добровольцями радили звертатися до московського офісу електронною поштою чи скайпом. В одній із об’яв говорилося: «Канал відкритий — армія полковника Стрєлкова в Слов’янську та народ Новоросії чекають на вашу допомогу, брати!».

Призовні пункти було відкрито також у Воронежі та Брянську. Добровольців спрямовували до міста Шахти Ростовської області, поблизу українського кордону, де їх зустрічали та розквартировували. Після перевірки військових навичок добровольцям надавали проводирів, які переправляли їх через кордон безпечними коридорами.

Атмосферу на такій шахтинській базі описав Микола Мокроусов, один із авторів інтернет-видання «Знак»: «Майже всі, з ким я зустрічався в Шахтах і дорогою до Донецька, справляли приємне враження своєюї щирістю й самовідданістю — ці якості, що ми, жителі великих і малих міст, чомусь втратили. Показово, що біля перевалочної квартири в місті Шахти накопичився цілий автопарк із найрізноманітніших регіонів Росії. Були там машини з Курської області, з Москви, звісно, з Ростова, і навіть новенький джип із Ханти-Мансійського автономного округу. Весь цей транспорт стояв біля ґанку гуртожитку й використовувався для потреб добровольців».

У багатьох добровольців були схожі історії: з роботою та сім’єю не склалося, тож залишати вдома особливо нема чого. Вечорами упродовж місяців вони проходили підготовку перед тим, як вирушити до України. Їм видавали «картки ополченця». Ця операція з вербування, яка спочатку проходила таємно, ставала дедалі відвертішою. В Єкатеринбурзі добровольців почали відправляти з вокзалу під овації натовпу та з благословення священика. За однієї з таких нагод місцевий священик Володимир Зайцев підбадьорював: «Бийте фашистську сволоту і нічого не бійтеся». Після молитви добровольці виконали неоязичницький обряд: стали в коло і, притупцьовуючи, йшли за сонцем з вигуками «Русь!». Потім пролунала команда: «На перон!».