Читать «Менше знаєш, краще спиш» онлайн - страница 65

За інформацією журналіста-розслідувача Олександра Хінштейна, вісьмом шахідкам вдалося знайти притулок у колишньому військовому містечку на Іловайській вулиці, неподалік Театрального центру, мешканці-нелегали якого давали хабарі міліції і були, судячи з усього, під її захистом.

Багатьом також здалося дивним, що в той час, як суспільство заціпеніло від жаху, спостерігаючи, що сталося з майже тисячею заручників, влада негайно почала здобувати з цієї кризи політичну користь. Попри те, що терористи називали себе ісламістами, влада поклала провину за цей напад на Аслана Масхадова, чеченського президента та лідера сепаратистів-неісламістів. Це означало, що хтось бажав кривавої розв’язки. У зіткненні між ісламістами та державою Масхадов як останній обраний лідер Чечні був, мабуть, єдиною людиною, здатною домовитися про мирне розв’язання цього конфлікту.

Коли терористи захопили театр, Ахмед Закаєв, представник Масхадова за кордоном, сказав, що Масхадов, який переховувався в горах Чечні, засудив напад і закликав до мирного вирішення проблеми. Однак російські ЗМІ наполягали, що наказ віддавав саме Масхадов. На сайті наводилося відео, показане телеканалом Аль-Джазіра, де Масхадов каже: «Найближчим часом ми здійснимо операцію, яка переверне історію Чеченської війни». ФСБ назвала це доказом причетності до нападу на «Норд-Ост» Масхадова, а речник Путіна заявив, що чеченського президента треба «ліквідувати».

Проте відео, показане по російському телебаченню, було вирване з контексту. З оригіналу ж було зрозуміло, що цей відеозапис зроблено не напередодні облоги театру, а щонайменше за два місяці до того, наприкінці літа. Це підтверджується і заявою Закаєва про те, що Масхадов говорив не про захоплення заручників, а про заплановану воєнну операцію проти федеральних військ. Коли в інтерв’ю на каналі НТВ терористів спитали, хто їх послав, Бараєв назвав ім’я противника Масхадова, ісламіста Шаміля Басаєва.

У наступні за нападом на «Норд-Ост» місяці родичі загиблих та вцілілі заручники почали вимагати від влади відповідей на свої запитання. Перше з них стосувалося найменування газу. Було повідомлено лише, що цей газ був заспокійливим опіатом, похідним від фенатилу, в аерозольній формі. Точний хімічний склад речовини не уточнювався. За даними з деяких джерел, це був «Колокол-1» — газ-інкапаситант, розроблений в одній із радянських військових лабораторій у 1970-х роках, пов’язаний із високим ризиком смерті.

Це питання було дуже важливим. Багато з тих, хто вижив, серйозно хворіли, й без інформації про специфіку отрути лікарі не знали, як людей лікувати. У квітні 2003 року один із адвокатів, що представляли колишніх заручників, повідомив, що з 26 жовтня 2002 року померло ще близько 40 людей. У жовтні 2003 року газета «Версия» оприлюднила результати власного розслідування: за її даними, на той час померло вже близько 300 осіб.