Читать «Паперові міста» онлайн - страница 81
Джон Грін
— Так, він навіть зараз в певному розумінні дуже милий, — відказала вона.
— Жах, — не втерпів я.
Радар пхнув мене пластянкою.
— Подивися на нашого друзяку Бена! Та він немов учений-аутист, коли йдеться про пивостояння. Здається, він на світовий рекорд іде.
— А що таке пивостояння? — не зрозумів я.
— Ось, — тицьнула Анжела в Бена.
— А, — зронив я. — Ну… важко висіти догори дриґом над барилом?
— Схоже, найдовше в історії Вінтер-парку пивостояння — шістдесят дві секунди, — пояснила вона. — Відзначився Тонні Йорик.
Це був кремезний паруб’яга, який закінчив старшу школу, коли ми щойно прийшли до неї; тепер він грав у футбольній команді Флоридського університету.
Я був би радий, якби Бен поставив новий рекорд, але приєднатися до верескливого натовпу не міг. «П’ятдесят вісім, п’ятдесят дев’ять, шістдесят, шістдесят один шістдесят два, шістдесят три!» Бен випустив краника з рота і заволав: «ТАККК! Я НАЙКРУТІШИЙ! Я ПОХИТНУ СВІТ!» Бейсболісти з Джейсом на чолі перевернули його догори головок) і почали носити на плечах. Помітивши мене, Бен тицьнув у мій бік пальцем і зарепетував «ТАККК!!!» з таким запалом, якого я в житті не чув. Навіть футболісти, вигравши світовий кубок, так не радіють.
Бен зіскочив з плечей бейсболістів, досить незграбно приземлився навпочіпки, а потім, похитуючись, звівся на ноги й обняв мене.
— ТАК! — знову повторив він. — Прибув Квентин! Найкращий друг! Привітаймо Квентина, найкращого друга світового рекордсмена з пивостояння!
— К., друже! — поплескав мене по голові Джейс, і тут у другому вусі зачувся голос Радара:
— До речі, ми для них тут як народні герої. Ми з Анжелою хотіли ще продовжити свято своєю вечіркою, але прийшли сюди: Бен пообіцяв, що до мене ставитимуться як до короля. Вони, уяви, ім’я моє скандували. Здається, Бен чимось їм страшенно сподобався, тож ми їм тепер теж подобаємося.
І я відказав — і Радарові, і всім іншим:
— Ого!
Бен відвернувся від нас і схопив Кассі Гімні. Поклав руки їй на плечі, вона — йому, і він оголосив:
— Моя супутниця мало не стала королевою балу.
— Атож, — мовила Кассі.— Класно!
— Знаєш, — мовив Бен, — останні три роки я щодня мріяв тебе поцілувати.
— Тоді,— мовила Кассі,— вперед.
— ТАК! — мовив Бен. —
Але він її не поцілував. Натомість Бен обернувся до мене і сказав:
— Кассі хоче зі мною поцілуватися.
— Ага, — мовив я.
— Це ж
А потім Бен відразу забув і про мене, і про неї, наче йому краще було уявляти, що він цілує Кассі Гімні, ніж цілувати її насправді.
— Класна вечірка, еге ж? — мовила до мене Кассі.
— Ага, — мовив я.
— Цілковита протилежність вечіркам оркестру, так? — мовила Кассі.
— Ага, — мовив я.
— Бен — дурник, але я його люблю, — мовила Кассі.
— Ага, — мовив я.
— І в нього очі такі зелені,— докинула вона.
— Угу, — мовив я.
— Усі кажуть, — мовила вона, — що ти гарніший, але мені подобається Бен.
— О’кей, — мовив я.
— Така крута вечірка, еге ж? — мовила вона.
— Ага, — мовив я.
Говорити з п’яним — усе одно що розмовляти з дитиною, якій ще й трьох років нема.