Читать «Паперові міста» онлайн - страница 114

ГОДИНА П'ЯТА

О’кей, може, ми все ж таки не дуже добре запаслися. З’ясовується, що ми з Беном у поспіху зробили серйозні (хоч і не смертельні) помилки. Радар попереду сам, а ми з Беном — за ним, перебираємо торби і передаємо Лейсі, яка сидить позаду. Вона розкладає все по купках згідно з дивним принципом інвентаризації, який зрозумілий тільки їй.

— Чому в тебе засоби від застуди і від сонливості лежать у різних купках? — запитую я. — Хіба всі медичні препарати не повинні бути разом?

— К., сонечко. Ти — хлопець. Ти в цьому нічого не тямиш. Пігулки від сну лежать з шоколадом і «Mountain Dew», тому що в них усіх міститься кофеїн і вони не дають заснути. А ліки від застуди — з в’яленим м’ясом, бо як його з’їси, навалюється втома.

— Здуріти можна, — кажу я. Коли харчі у мене в торбі закінчуються, Лейсі запитує:

— К., а де їжа… ну, ти знаєш… корисна?

— Що?

Лейсі дістає копію мого переліку покупок і зачитує:

— Банани. Яблука. Сушена журавлина. Родзинки.

— Ой, — кажу я. — Точно. Значить, четверта група, про яку я спочатку забув, не крекери.

— К.! — люто каже вона. — Я таке їсти не можу!

Бен кладе руку їй на лікоть.

— Бабусине печиво можеш. Воно нешкідливе. Його ж бабуся пекла. Вона тобі поганого не побажає.

Лейсі здуває з обличчя пасмо. Здається, вона щиро незадоволена.

— До того ж, — додаю я, — є поживні батончики. Там вітаміни!

— Ага, вітаміни і грамів тридцять жиру, — заперечує вона.

Спереду долинає голос Радара:

— Ану не критикуй «GoFast»! Хочеш, щоб я зупинився?

— Коли я з’їдаю «GoFast», я такий: «То ось як смакує комарам кров», — каже Бен.

Я наполовину розгортаю коричневий батончик з помадкою і підношу його до рота Лейсі.

— Ти тільки понюхай, — кажу я. — Вдихни аромат смачних вітамінів.

— Я через вас погладшаю!

— А ще прищами укриєшся, — додає Бен. — Про прищі не забувай.