Читать «Природа всіх речей» онлайн - страница 71

До того всього, Алма сама вважала себе негарною. І думала так тому, що їй про це казали сотню разів, сотнями способів. Зовсім недавно вона почула «комплімент» від свого батька, який — хильнувши ввечері забагато рому — бовкнув ні з того ні з сього:

— Не переймайся, дитинко!

— Не перейматися чим, тату? — перепитала Алма, піднявши голову від листа.

— Не журися, Алмо. Мати гарне личко — ще не значить вхопити Бога за бороду. Багато жінок далеко не красуні, а їх усе одно кохають. От як твоя матір. Та вона ніколи не була гарна, а чоловіка знайшла, еге ж? А місіс Кавендіш, та, що біля моста живе? Вона ж страшна, як відьма, а чоловіку, бачиш, подобається, раз сімох дітлахів їй зробив. І для тебе хтось знайдеться, Сливко, і йому з тобою добряче пощастить.

І цим він хотів її втішити!

Пруденс, навпаки, славилася своєю красою — дехто називав її найвродливішою дівчиною у Філадельфії — але все місто казало, що вона холодна й неприступна. Пруденс викликала заздрість у жінок, а от чи викликала вона пристрасть у чоловіків — хтозна. Вона вміла вселити в чоловіків відчуття, що до неї краще клинців не підбивати, то вони й не підбивали. Чоловіки не зводили з неї очей — бо від Пруденс Віттекер відвести погляд було просто неможливо — але трималися від неї подалі.

Не було б нічого дивного, якби за сестрами Віттекер впадали мисливці за посагом. Справді, про їхні родинні статки мріяв не один молодик, але перспектива стати зятем Генрі Віттекера звучала скоріше як погроза, ніж несподіване щастя, та й ніхто все одно не вірив, що Генрі колись розпрощається зі своїми грішми. Хай там як, а навіть мрії про казкове багатство не приваблювали до Білого Акру женихів.

У будинку, ясна річ, постійно крутилися чоловіки, але вони приходили до Генрі, а не до його доньок. У будь-яку пору дня у вестибулі Білого Акру никали джентльмени, які сподівалися на аудієнцію з Генрі Віттекером. Тут можна було зустріти всіх: відчайдухів і мрійників, навіжених і брехунів. Вони прибували до маєтку зі зразками товарів, винаходами, кресленнями, проектами й судовими позовами. Пропонували акції, благали про позики, показували модель нової вакуумної помпи, обіцяли винайти ліки від жовтяниці, тільки б Генрі вклав гроші в їхні дослідження. І ніхто з них не приїжджав до Білого Акру заради такої приємної справи, як женихання.

А от Джордж Гокс виявився іншим. Він ніколи не просив у Генрі грошей, а навідувався до його будинку просто, щоб побалакати з ним і оглянути його трофеї в оранжереях. Генрі любив товариство Джорджа, бо той публікував у своїх журналах найновіші наукові знахідки й знав про все, що відбувалося у світі ботаніки. Джордж не поводився як залицяльник — ані фліртував, ані загравав — однак сестер Віттекер не ігнорував і добре до них ставився. До Пруденс завжди був уважний. А з Алмою розмовляв так, ніби вона була його авторитетним колегою-ботаніком. Алмі подобалися Джорджева лагідність і доброта, але їй хотілося більшого. З коханою дівчиною не ведуть наукових дискусій, думала вона. І це її страшенно засмучувало, бо ж Алма кохала Джорджа Гокса всім серцем.