Читать «Saint Porno. Історія про кіно і тіло» онлайн - страница 7

У мене на той момент не було ще жодного хлопця чи навіть думки про якісь стосунки. Не те щоб я була асексуальною, просто інша стать була табуйованою, про це не говорили взагалі, ми навіть ворогували із хлопцями. До того ж мене виховували як порядну дівчинку. Років до шістнадцяти. Тоді я почала зустрічатися з Андрієм. Він був типовим зліпком того часу — патлатий, темноволосий, завжди з гітарою, в «косусі». Ми зблизились на концерті «Арії». «Арія» і різний російський рок про любов і популярну філософію буття — це було хіба єдине, чим можна було захоплюватись у ті часи нашому юному поколінню. Вони були альтернативою тому, що лилося з наших рожевих екранів. Взагалі, ця меланхолійна і романтична музика — те, чого тоді не вистачало нашому шоу-бізнесу. Український рок був якимось або занадто пристарілим, або зовсім дитячим, як Левко Дурко, а російський — уже дорослим, зрілим. Українською піснею, що потрапила у цей гештальт зрілості, стала хіба що «Вона» «Плачу Єремії», яку написав Кость Москалець. Її знали, грали і співали однаково скрізь, цієї пісні не соромились. Брати Гадюкіни були для нас, російськомовних, занадто незрозумілими і несерйозними, Юрко Юрченко — сопливим хлопчиком, Вакарчук тоді ще був зовсім юним, хто залишається? Залишається серйозний і зрілий російський рок. Напевно, зрілий — це найкраще визначення. Тривав період дозрівання, і нам хотілося, аби цей процес закінчився якомога скоріше. Дозріти вже нарешті і відірвати себе від яблуні назавжди — це було нашою найважливішою метою. Справжньою, щирою і зрілою музикою тоді для нас був саме російський рок.

Російські ліричні зірки приїжджали, давали концерти, вони були відомі і впізнавані, їх кліпи крутили і знали. Без української музики ми взагалі були цілком і повністю в російській орбіті. Наша молодість і юність була географічно в українському містечку, але культурно — у російській глибинці, в яку час від часу з культурної столиці, тобто Москви, приїжджали знані виконавці. Ми разом з Андрієм їздили на ці концерти. Йому було лише сімнадцять, він їздив на мотоциклі «Ява». Тоді будь-який спосіб пересування був справжньою розкішшю. В кліпах рокери їздили на байках, і це було нашою спільною щасливою юністю. Нас об’єднувала любов до вітру в обличчя, щоправда, лише коли ми мали гроші на бензин. Нас об’єднувала і любов до романтизму, що давав нам російський рок.

Якось після кількох місяців поцілунків я подумала запросити Андрія додому, коли нікого не було. Але побоялася.

— Добре, що не запросила, — потім сказав він. — Я подумав би, що ти якась шлюха.

Вже значно пізніше я часто зупинялася у них удома. Якось Андрій зі своїми батьками поїхав на цвинтар, а я лишилася у них сама. Я добре пам’ятаю той день. Він залишив ноутбук увімкненим, і я порсалася у його записах і папках. Не пам’ятаю, чи щось шукала, чи хотіла знайти якийсь компромат. Знайшла порновідео зі школяркою. Мене від нього мало не знудило. Я намагалася зрозуміти, нащо це дивляться. Але мені було соромно навіть зізнатися, що я його знайшла, тому я так і не спитала в Андрія, для чого це йому. Такий цнотливий був хлопчик, сам не хотів сексу так довго і казав, що міг би подумати, що я шлюха. А вдома потайки дивився собі порнушку.