Читать «Saint Porno. Історія про кіно і тіло» онлайн - страница 40

Але в Росії можна, принаймні, знімати порно. Хоча це абсолютно нелегально. Всі страшенно бояться пукнути, в новинах «маскі-шоу» прикривають різні притони й казино, і всім відомо, що рано чи пізно вони доберуться і до порностудій. Коли? Коли студії почнуть платити менше, ніж хочеться їх апетитам. Порностудії в Росії виглядають як чорні діри, все знімається зазвичай у старих царських будинках з дужими стінами або особняках, де ніхто не може поскаржитись на шум і викликати мєнтів, але все одно всі на стрьомі, кожен дзвінок у двері викликає неабиякий переполох, усі постійно кричать: «Закрий вікно!» Це наче якісь чорні мітки на тілі міста — вікна зачинені, зашторені або заклеєні чорним поліетиленом. Навіть якщо про все домовлено — ніхто не може бути впевненим, що домовленості будуть виконані. Це Росія, дєтка. Але порноринок її настільки великий, що студії у Пітері — як гриби. Легалізувати неможливо заборонити. За два роки зйомок я жодного разу не чула про якісь резонансні маскі-шоу на студіях.

Інша справа — дитяче порно. Цей жанр не має нічого спільного з тим, у що граються дорослі. Я ніколи не брала у такому участі і не візьму. Тут уже не йдеться про моральні принципи, тут йдеться про кримінал. Якщо дорослі в праві вибрати, що їм дивитися, з ким спати, знімати це на камеру чи ні, то діти — підневільні, їх приводять на зйомки батьки, які отримують за це немалі гроші, або діти потрапляють у погані компанії, що, зрештою, часто теж є провиною батьків. Усім відомо, що дитячі порностудії існують, але я ніколи не перетиналася з тими, хто коли-небудь у житті був до них причетний. Або просто люди бояться в такому зізнаватися, бо це справді кримінал.

Наступного дня я грала цнотливу дівчинку, яка прийшла на важливу співбесіду в статусну компанію. За сюжетом начальник і начальниця, які обіцяли робоче місце, роздягали мене й усіляко принижували, примушували засовувати в себе різні предмети, а самі тільки роздивлялись і придумували нові умови проходження «співбесіди». Того ж дня другим сетом я прийшла на огляд до медсестри-німфоманки, яка по-діловому мене роздягала, щупала, а тоді проводила гінекологічне обстеження досить страшними на вигляд, як із арсеналу середньовічних катів, але безпечними у використанні предметами. Наступного ж дня я була вже домінантною — била свого сценічного чоловіка і на його очах зраджувала з іншим, принижуючи і знущаючись над тим фізично й вербально. А за кілька годин знову грала жертву, цього разу прибиральницю, яка працювала в туалеті і підглядала за чоловіками. Один із них це побачив і вирішив провчити молоденьку прибиральницю. Це був перший у моєму житті чоловік, якого я по-справжньому злякалася, він був класичний холоднокровний жорстокий маніяк. Потім виявилося, що в житті він абсолютна протилежність: приємний, начитаний, ввічливий, доброзичливий. Так, це був, можливо, єдиний по-справжньому професійний актор, якого я зустріла в Росії, він на майданчику справді викладається і грає свого персонажа, а не просто дрочить. У Європі ж це норма: ті, хто максимально реалізовує свої БДСМні бажання в кадрі, у реальності — наймиліші створіння, гіпертурботливі і спокійні. В принципі, в житті так само. Агресивні, дьоргані, сексуально зациклені психопати — це як раз ті ПГМ-нуті і телегоністи, які вважають себе святими, а всіх навколо — збоченцями.