Читать «Гараж пана Якобса» онлайн - страница 88

— Добрий вечір. Нічогенька машинка, еге?

Вольф умить сховав блокнот і обернувся.

За кілька кроків від нього стояла висока широкоплеча постать. Комісар бачив тільки чорний силует і червону іскорку сигарети.

— Та-ак… — сказав комісар Вольф. — Цікаво, чия вона. Це ж треба бути мільйонером…

— Моя, — почув він у відповідь. — Дешево купив. Один амі загнав у рів, пом’яв геть усю. Я відремонтував.

— Он як! — здивувався Вольф. — Так це ви тутешній хазяїн, пан Якобс, правда?

Сигарета спалахнула червоною жариною.

— Угу, — пробурчав той. — Ну, всього кращого. — Він обернувся й пішов.

Комісар Вольф, хитаючи головою, дивився йому вслід.

7

Рівно о сьомій годині вечора доктор Шерц рвучко відчинив важкі двері кімнати для засідань на другому поверсі. На сьогодні теж була призначена нарада «вузького кола».

Якобс і його племінник уже сиділи в своїх кріслах. Доктор Шерц теж мовчки зайняв своє звичайне місце. Джонні Літта ще не було.

Посеред овального стола стояла та сама лампа, яку Літт у понеділок звалив на підлогу. Ліворуч від неї Шерц неясно розпізнав у півтемряві шефа, поруч з ним — Боббі. Голови всіх трьох ховались у тіні від абажура, ні один не бачив як слід двох інших і не міг стежити за виразом обличчя співрозмовників.

Після п’яти хвилин ніким не порушеної мовчанки, що нагадувала сцену зустрічі вождів ворожих індійських племен з роману Купера або Мея, доктор Шерц нетерпляче поглянув на свій годинник і спитав:

— Чому не йде Джонні? Доки ми тут сидітимемо? Мені потім ще треба буде поїхати в місто.

Якобс наче тільки й ждав цього запитання.

— Сьогодні ми будемо позбавлені приємності бачити Джонні. Боббі його заарештував півгодини тому.

— Підстави? — сухо і зовні незворушно спитав доктор Шерц.

— Підстави? — захлинаючись іронією, перепитав Руді Якобс. — Твоя вчорашня пропозиція. Ти ж хотів, щоб «вузьке коло» було переформовано. Тобі потрібне було непарне число. Ну… тепер подивись: якщо ти вмієш рахувати до трьох, тобі неважко буде помітити, що твоє бажання виконане!

Під час цієї тиради обличчя його світилося злісним тріумфом.

«Така чудова промова, — подумав доктор Шерц. — Це для Руді справжній подвиг. Мабуть, він її завчасно скомпонував. Та як би там не було, справи мої кепські».

— Нащо ця комедія, Руді? Тобі не здається, що є важливіші питання? Я гадаю, ми зібрались для того, щоб обговорити наше становище?

Бос різко змінив свій тон.

— Ми зібрались для того, щоб з’ясувати, чи ти ще на нашому боці. У вас з Джонні сьогодні була якась таємна нарада. При цьому ти навмисне підкрутив голосніше своє кляте радіо. Думаєш, я не знаю нащо? Потім, дві години тому, ти прийняв цього твого Шенцліна і теж, замість того щоб привести його до мене, досить довго шепотівся з ним. Радіо, звичайно, знову було ввімкнуте. Я тобі не довіряю ще дужче, ніж Літту. Проте даю тобі можливість виправдатись. Ну?

Наче на підкріплення дядькових слів Боббі вийняв з кишені праву руку, в якій був невеличкий чорний предмет, і пояснив:

— Уль, ти, будь ласка, не здумай зробити якусь дурницю. А то тобі капут. У цьому пістолеті…