Читать «Гараж пана Якобса» онлайн - страница 64

— Я добре знав, що ти будеш упиратись, — почав він підкреслено спокійно. — Але скажи, чого ще ти хочеш тут ждати? Що ми тут можемо робити? Нічогісінько. Поліція стежить за нами, ми не маємо змоги провести ні однієї операції — ні тут, ні в східній зоні. Єдине, що ми можемо, це сидіти й ждати, поки пастка не закриється. Ви що, — повернувся він до двох інших, — маєте охоту чекати до того часу?

Літт і Копш ухилились од відповіді; вони, очевидно, вичікували, що буде далі.

— Ах, так! — Якобс ледве стримував свою лють. — А ти подумав, що в нас тут є, що ми тут кидаємо? Звичайно, не подумав!.. Плоди трирічної праці! Віллу! Гаражі! Все підземне господарство! Лабораторію! Друкарський верстат! Чоловіче, ти що…

— Друкарський верстат треба вивезти, — спокійно сказав доктор Шерц і побачив, як очі Джонні Літта засвітились радістю. Якобс розлютився ще дужче:

— Треба, треба! Нічого не треба! Нічого, я тобі кажу! Краще купимо цього Горна! І всіх інших!

— Купимо? — перепитав Боббі Копш: він не міг осягти своїм розумом усієї широти цього поняття.

— По три тисячі західних марок! — бушував Якобс. — А начальникові вдвічі більше! По-моєму, вистачить з них!

— Щось наш бос почав тисячами розкидатись, — стривожено промурмотів Джонні Літт. Цей дивовижний факт нарешті по-справжньому розкрив йому всю серйозність становища.

Доктор Шерц нахилився вперед і сказав тихо, але гостро:

— Чудово. Це твоя контрпропозиція. Вона нікуди не годиться, та все-таки… Тільки, будь ласка, не кричи так, Руді. А втім, я пропоную поставити це на голосування.

Якобс прикусив губу. Він не сподівався, що наразиться на такий опір. Бос давно звик до того, що останнє слово завжди лишалось за ним. Він ніколи не був дуже красномовний, та в нього й потреби ніколи не було вдаватись до риторичних пишнот, щоб захистити свою точку зору. Вистачало його авторитету, сили волі. Але тепер вони раптом дали осічку. В чому ж річ?

Якобс змусив себе заспокоїтись.

— Добре, проголосуємо. Хто за пропозицію Уля, хто хоче кинути нас у біді, хай піднесе руку!

Він явно хотів вплинути на Літта. Бос не дуже-то шанував демократичні принципи організації.

Доктор Шерц недбало, повільно підніс руку, в якій була сигарета, і підбадьорливо глянув на Джонні. Той явно вагався. Погляди всіх були звернені на нього. Раптом він мовчки підняв праву руку і сперся ліктем на стіл, щоб знову не опустити її під поглядом шефа. Голоси поділились порівну: два на два.

Доктор Шерц погасив сигарету.

— От бачиш, Руді, яка комедія виходить. Ми — неправоздатна корпорація. Правда, до цього часу в нас було традицією, що тоді, коли голоси ділилися нарівно, ми підкорялися твоєму авторитету. Але принаймні сьогодні, як виняток, ми повинні послухатись здорового розуму. Хоча б тому, що ми зараз сидимо на вулкані.