Візьми лише найважливіше. Візьми листи.Візьми лише те, що зможеш сама нести.Візьми рушники та ікони, візьми срібні ножі,візьми дерев’яні розп’яття, золочені муляжі.Візьми хліб і городину, потім іди.Ми ніколи більше не повернемося сюди.Ми ніколи більше не побачимо наші міста.Візьми листи. Всі. До останнього злого листа.Нам ніколи не повернутись до наших нічних крамниць.Нам ніколи не пити з сухих криниць.Нам ніколи більше не бачити знайомих облич.Ми з тобою біженці. Нам з тобою бігти крізь ніч.Нам з тобою бігти вздовж соняшникових полів.Нам з тобою тікати від псів, спати поміж волів.Нам збирати воду в долоні, чекаючи в таборах,дратувати драконів на бойових прапорах.Друзі не вернуться, і ти не прийдеш назад.Не буде задимлених кухонь, не буде звичних посад,не буде сонного світла серед нічних осель,не буде зелених долин і заміських пустель.Буде розмазане сонце за плацкартним вікном.Буде холерна яма, залита вапном.Буде криваве взуття на жіночих ногах,вимучені вартові в прикордонних снігах,підстрелений листоноша з порожнім мішком,підвішений за ребро священик із безжурним смішком,цвинтарна тиша, гамір комендатур,списки загиблих, друковані без коректур,такі безкінечні, що навіть часу не стаєшукати в них щоранку ім’я своє.