Читать «Вікінг у моєму ліжку» онлайн - страница 25
Джеремі Стронґ
— Не варто панікувати. Маємо знайти вихід. У чому взагалі проблема?
Пан Еліс важко зітхнув.
— У тому, що готель закриють і ми збанкрутуємо, якщо тільки не знайдемо Сіґі якоїсь іншої роботи.
Як не дивно, Тибцю це аніскілечки не схвилювало:
— Я справді не розумію, чого ви так переймаєтесь. Адже відповідь цілком ясна. Ми забираємо мого любого чоловіка з кухні і знаходимо йому якусь іншу роботу.
— Наприклад? — поцікавилася Зоя.
— Застелювання ліжок? Садівництво? Прибирання кімнат? — запропонувала на вибір пані Тиблетовата.
Пан і пані Еліси замислено перезирнулися. Вікінг доволі швидко опанував обов’язки офіціанта. Можливо, його можна навчити й чогось іншого. Пан Еліс підвівся.
— Ну, гаразд, Сіґі, чи не хотів би ти стати покоївкою?
— Тату… та він не може бути покоївкою! Він має бути покоївцем! — захихотів Тім. Пан Еліс посміхнувся. Сіґурд мав спантеличений вигляд.
— Я хочу, Сіґі, щоб ти чистив кімнати. Розумієш?
— Я розумію. Я чищу гармати.
— Та не гармати, а кімнати. Пан Джонсон виїжджає з кімнати номер дев’ять. Я хочу, щоб ти зібрав з його ліжка всю постіль і заніс її до пральні, гаразд?
— Всьо буде чотко, шеф, — відповів Сіґурд, прямуючи вгору сходами, а пан Еліс ошелешено подивився йому вслід.
— Де, в біса, він навчився цього «всьо буде чотко, шеф»?
Тім почервонів як рак і кудись заквапився, залишивши пана Еліса наодинці зі своїми здогадами.
Сіґі піднявся нагору й попрямував до дев’ятого номера. Він постукав у двері і, не почувши відповіді, зайшов у кімнату. Там і досі був пан Джонсон, який спав мертвим сном, накрившись ковдрою. Сіґурд нахилився над бідолашним гостем і закричав йому на вухо.
— Гей, ти! Я чищу гармати. Я чищу нині. Вставай і йди геть!
Пан Джонсон поворушився й застогнав.
— Що? Що сталося? Слухайте, в мене страшенно тріщить голова, і я маю звільняти номер аж за годину. Залишіть мене в спокої. Я хочу спати.
Але на вікінга це все не справило жодного враження.
Пан Еліс звелів йому забрати постіль з дев’ятої кімнати, і він не збирався порушувати цей наказ.
Сіґурд видобув Носодлуба й націлився ним на пана Джонсона.
— Я чищу гармати! — просичав він.
— Ну й добре, можете йти чистити свої гармати, тільки залишіть мене в спокої, — пан Джонсон позіхнув і відвернувся.
Сіґурд подивився на нещасного гостя. Запхав Носодлуба назад у піхви і заскрипів зубами. Тоді нахилився і схопив простирадло з усіх чотирьох кутів. Одним могутнім рухом він закинув усю постіль разом із ковдрою собі на плечі, а пан Джонсон, потрапивши в пастку, тріпався, намагаючись визволитися.
— Гей! Та що це діється! Поклади мене на місце, бовдуре!
— Я робити порядок! — викрикнув Сіґі, переможно тупаючи сходами вниз.
— Не порядок, а бардак! — долинув із ковдри приглушений голос. — Негайно відпусти мене. На поміч!
Пані Еліс першою почула крики, що доносилися з підсобних приміщень готелю, і квапливо побігла глянути, що ж це діється. Побачила там Сіґурда, котрий чалапав убік пральні з великим мішком на спині. Мішок звивався, репетував, і з нього навсібіч стирчали руки й ноги.