Читать «Гармидер у школі» онлайн - страница 19
Джеремі Стронг
Дуже скоро шафа стала цілком порожньою. Весь її вміст лежав позаду них, звалений на купу.
— Ось вона, на верхній поличці! Попалася! — заверещала Сара. Дівчинка підстрибнула, вхопилася за поличку — і тут же вся шафа повалилася на учнів.
Двері з грюкотом відчинилися, і в клас увірвався містер Шрапнель. Його зустріли зливою вигуків: «Сюди! Сюди! Ходіть-но сюди!»
Перш ніж він встиг відкрити рота, за нього вчепилася міс Гармидер:
— Ходіть-но сюди, містере Шрапнель. У нас у класі миші вирвалися на волю.
Містер Шрапнель відступив, побачивши, як велика шафа сама по собі піднімається з підлоги і починає насуватися на нього:
— Що тут, заради всього святого…
— Не турбуйтеся, це Гленн і Ребекка, — пояснила міс Гармидер. — Швидше! Думаю, миша побігла сюди. Дивіться, тут! Над книжками.
Містер Шрапнель обернувся саме вчасно, щоби угледіти, як маленька бурувато-сіра грудка прошмигнула по книжках і сховалася за ними.
— Я її побачив! — тріумфуюче вигукнув він і кинувся за звірятком.
Частина дітей підбадьорливо загукала. Містер Шрапнель почав витягувати книгу за книгою, зазираючи за кожну з них.
— Я впевнений, що вона десь тут, — промимрив він до Лілії, яка приєдналася до нього.
Вона помітила мишу, яка зачаїлася за атласом, обережно склала долоні «човником» і потяглася до неї. Однак миша виявилася набагато прудкішою. Вона плигнула — і потрапила прямісінько в рукав піджака містера Шрапнеля. Але той нічого не помітив і далі нишпорив між книжками.
— Ой, містере Шрапнель, — сказала Лілія. — Мені здається, миша у вас у рукаві.
— Цього не може бути. Я би відчув.
— Вона там. Я вже майже була її зловила, коли вона скочила. І прямо вам у рукав.
Містер Шрапнель випростався. Подивився на рукав. Простягнув руки, але так і не зміг нічого побачити або відчути.
— Вона не могла цього зробити, — повторив він.
— Вона там! Вона там! — закричали Ліндсей і Черіл.
— А ви зніміть піджак, — запропонувала міс Гармидер і зразу ж узялася допомагати директорові його стягувати.
Вона потрусила піджаком, але миша не з'явилася.
— Ви впевнені, що…
— Онде вона, у вас під джемпером! — вигукнув Джон.
Унизу одного з рукавів ворушився маленький горбик. Містер Шрапнель зігнув руку, побачив рухому випуклість — і кинувся в дикий танок «у-мене-в-рукаві-миша».
— Ай-ай! Вона мене вкусить! Геть, геть, забирайся геть, маленька тварюко!
Він шалено вимахував рукавом, і за мить із нього таки вискочила миша. За щасливим збігом, вона впала прямісінько в бляшанку з-під печива. Вейн миттю прикрив її кришкою, перш ніж миша встигла отямитися.
— Молодець, Вейне! — вигукнув містер Шрапнель.
— Тричі «ура» містерові Шрапнелю! — крикнула Лі. — Містер Шрапнель упіймав мишу! Ну, і Вейн, звичайно.
Містер Шрапнель радісно усміхався у відповідь на вигуки захвату. Тим часом діти помітили і другу мишу, яка налякано причаїлася за дошкою. Містер Шрапнель закатав рукави і приклав палець до вуст. Діти притихли. Окрилений своїм недавнім успіхом, директор обережно наблизився до миші. Він підкрадався все ближче і ближче. Мишка трохи підбігла вперед. Тоді містер Шрапнель став заходити під іншим кутом. Миша обернулася, а тоді дременула. Вона бігла, доки не опинилася в кутку.