Читать «Гармидер у школі» онлайн - страница 14

— Ой-ой, — забідкалася міс Гармидер. — Думаю, ми дали забагато дріжджів і цукру.

Те саме відбувалося і в інших класах. Пиріг став дуже, ну просто неймовірно Пирогом Дружби; він почав розповзатися по всій школі. Діти покидали свої класні кімнати і шукали притулку в холі.

У кабінеті містера Шрапнеля його пиріг виступив у похід. Він захопив весь стіл. Зараз він стікав по всіх чотирьох ніжках, при-

хопивши із собою кілька важливих документів, не кажучи вже про п'ять різнокольорових кулькових ручок, степлер та фотографію з власноручним підписом міністра освіти.

— Місіс Штурх! — проревів директор. — Місіс Штурх! Ви вже знайшли заміну?

— На жаль, містере Шрапнель, — крикнула у відповідь секретарка. — Боюся, міс Гармидер працюватиме і далі.

Вона подивилася, як Пиріг Дружби на її столі забирає зі собою телефон, відкинулася у кріслі й зареготала. Місіс Штурх реготала доти, доки в неї на очах не виступили сльози і доки їй не довелося схопитися за живіт.

5. Виявляється, не такої вже й дружби

— Не турбуйтеся, — звернулася міс Гармидер до директора. — Ми вчинили невеличкий розгардіяш, але…

— Невеличкий розгардіяш? — ревонув містер Шрапнель. — А чи бачили ви, що діється в коридорах? По цілій школі розповзлося шість тонн вівсяної каші. Вона геть усюди!

Він спробував відірвати руки від липучої мазі, яка вкривала весь його стіл. Вона клеїлася до пальців, як жуйка, і витягувалася у довгі пасма.

— Це не вівсянка, — підкреслила міс Гармидер. — Це Пиріг Дружби. Я хотіла сказати, що я розумію, що ми вчинили невеличкий розгардіяш, і що тепер ми повинні його ліквідувати. Не турбуйтеся, містере Шрапнель. Скоро цілий цей будинок буде як новенький.

Містер Шрапнель, вочевидь, не ризикнув би відкинути цю вельми ґречну пропозицію допомогти, хоча щось у глибині душі підказувало йому, що це неминуче призведе до нових клопотів. Але він почував себе надто змученим і не уявляв, де взяти сили, аби далі сперечатися з цією жахливою жінкою. Крім того, упродовж деякого часу він був занадто поглинутий намаганнями відліпити себе від столу.

Міс Гармидер обережно пробралася назад у класну кімнату. При кожному її кроці Пиріг Дружби голосно чвакав під туфлями.

Діти збилися в купку, вони були надзвичайно стривожені й налякані успіхом їхньої дріжджової закваски.

Не треба було мати аж надто багатої уяви, щоби зрозуміти, що собі думає містер Шрапнель.

— Мені здається, — почала міс Гармидер, — що наш Пиріг Дружби трішечки занадто дружній. Це цілком моя вина, і я вже все пояснила містерові Шрапнелю. Вам не треба переживати.

Люк хрипко прошепотів:

— Нас посадять у тюрму, міс? — очевидно, він думав, що кожен, хто доводить до шалу містера Шрапнеля, опиняється в тюрмі.

— Ні, звичайно ж, ні. За таке не садять. Тим не менше, ми вчинили розгардіяш, і тепер повинні все повичищати.

— Але ж це займе не один тиждень! — вигукнула Ембер. — Ми залишимося тут назавжди!

— Не хвилюйся. Нам знадобиться багато теплої води і мильна стружка. А ще нам треба буде взяти якомога більше відер, швабр і ганчірок; ну, і пилосос. Отже, загін прибиральників, — увага!