Читать «Гармидер у школі» онлайн - страница 12
Джеремі Стронг
Частина дітей зустріла цю новину стогоном.
— А ми не могли б сьогодні знову займатися вертопедами?
— Думаю, вчорашніх польотів було більше ніж досить. Куховарство стане хорошою переміною.
— А що ми будемо готувати? — запитала Керолайн. — Може, морозиво?
Міс Гармидер замислилася:
— Я якось про це не подумала. Це було би чудово, але сьогодні я не взяла необхідних продуктів. А як щодо того, щоби спекти Пиріг Дружби?
— Пиріг Дружби? А що це таке?
— Його роблять у Німеччині, а ще, здається, в Канаді. Ми спечемо особливий пиріг — з використанням дріжджів, борошна, цукру, молока і води, а тоді поділимося ним з усіма у школі. Саме тому його називають «Пирогом Дружби». Це дуже гарно — ділитися чим-небудь з друзями.
Вейн замислився.
— Одного разу я поділився зі своїм другом синцем, — сказав він.
— Як це тобі вдалося? — здивувалася міс Гармидер.
— Спочатку він поставив синець під оком мені, а тоді я поставив йому.
Коли діти перестали сміятися, міс Гармидер роздала кожному по великій пластиковій мисці. Тоді вона дістала кілька пачок борошна, кілька пляшок молока, кілька великих ложок для розмішування і врешті- решт — великий брикет кремового кольору. Клас вирячився на нього.
— Що це? — запитала Тереза.
— Дріжджі. Дуже цікава річ. Насправді вони живі.
Люк штурхнув брикет:
— Воно не рухається, — поскаржився він.
— І навіть не дихає, — додала Карен.
— Думаю, цей брикет треба віднести до ветеринара, міс, — запропонувала Ребекка.
— Воно ж навіть не має очей або ніг. Як воно може бути живе?
Міс Гармидер взяла брикет у руки і почала відщипувати від нього великі шматки і роздавати всьому класу.
— Дріжджі, діти, — це такий грибок, як цвіль… — тут її голос потонув у хоральному «Фу!» усього класу. Діти брали дріжджі, нюхали їх і незадоволено відвертали носи.
— Та ні, цей грибок не шкідливий, — розсміялася міс Гармидер. — Кожна скибка хліба починається з дріжджів. Завдяки дріжджам тісто росте. Візьміть свої миски і насипте в них трохи борошна.
Минуло зовсім небагато часу, як більша частина парт, а також підлога, були покриті борошном. Діти мали білі плями на личках, на руках до середини ліктів, а також на штанцях, спідничках і джемперах — там, де вони витирали об них руки.
Джон умудрився чхнути у свою миску, і білосніжна хмара борошна розлетілася по всьо-му класу.
— Ой-ой-ой! — заверещала Сара. — Не їжте цього. Джон готує не пиріг Дружби, а Чхальний Пиріг!
— Саро, чи тобі конче треба бути аж настільки гидливою? — запитала міс Гармидер. — Просто вимішуй борошно, молоко і воду, ось так.
Клас узявся до вимішування. Дехто вимішував повільно й обережно. Було видно, що їм уже доводилося займатися цим раніше. Інші крутили ложками в мисках із запаморочливою швидкістю, а тоді вражено виявляли, що половина вмісту мисок вихлюпнулася над стінками і розбризкалася по всьому килиму.
— Ой, вибачте, — промимрила Ембер, коли її миска вирвалася в неї з рук, пронеслася в повітрі і впала на землю, оббризкавши півдюжини дітей мокрим борошном. Але всі були занадто зайняті вимішуванням, тож на це не звернули особливої уваги.