Читать «У серці Африки, або Пригоди Аллана Квотермейна» онлайн - страница 237
Генрі Райдер Хаґґард
Він замовк, а ми задихалися від сміху, відвернувшись від нього.
— О, ви плачете, панове! — сказав він. — Не дивно! Це така сумна історія!
— Мабуть, героїчна кров ваших предків тріумфуватиме ще раз, — сказав сер Генрі, — мабуть, ви ще будете великою людиною! А тепер час спати! Я втомився до смерті. Ми всі погано спали минулої ночі!
Ми пішли. Які дивні здавалися нам охайні кімнати і білосніжні простирадла після наших недавніх пригод!
Розділ V
УМСЛОПОГАС ОБІЦЯЄ
Наступного ранку, коли ми зібралися до сніданку, я помітив відсутність Флосі і запитав, де вона.
— Сьогодні вранці, — сказала її матір, я знайшла записку біля своїх дверей… Та ось ця записка, ви можете самі прочитати її!
Вона подала мені клаптик паперу, на якому рукою Флосі було написано:
“
— Сподіваюся, що вона повернеться благополучно, — сказав я перелякано, — я ніколи не подумав би турбувати її цією квіткою!
— Флосі сама знає, що робить, — відповіла мати, вона часто тікає так, наче справжня дикунка!
Але містер Мекензі, який щойно ввійшов і прочитав записку, спохмурнів, хоча нічого не сказав. Після сніданку я відвів його вбік і запитав, чи не можна послати кого-небудь за дівчинкою і повернути її додому, зважаючи на те, що поблизу можуть ховатися мазаї, і вона потрапить прямо до них у руки.
— Я боюся, що це марно! — відповів він. — Вона, можливо, пішла за п’ятнадцять миль, і хто може сказати, який шлях вона обрала. Тут усюди пагорби! — він вказав на довгий ряд підвищень, що тяглися паралельно течії річки Тани і поступово спускалися в покриту чагарником рівнину на відстані п’яти миль від будинку.
Я запропонував піднятися на велике дерево і оглянути околиці у підзорну трубу. Ми так і зробили, крім того, містер Мекензі наказав своїм людям піти пошукати сліди Флосі. Підйом на дерево був не особливо зручний навіть мотузяними сходами, але Гуд швидко і вправно першим здерся туди. Діставшись вершини дерева, ми зійшли на майданчик із дощок, перекинутих з одної гілки на іншу, на якому легко могла поміститися дюжина людей. Краєвид із майданчика відкрився мальовничий. У всіх напрямах кущі здавалися величезними хвилями, що розійшлися на цілі милі, і далеко, наскільки сягало око, там і тут перетиналися яскравою зеленню оброблених полів або сяючою поверхнею озер. На північному сході Кеніа піднімала свою могутню голову, і ми могли бачити, як річка Така звивалася, немов срібляста змія, біля її підошви і текла далі в океан. Це — чудова, дивовижна країна, яка чекає руки цивілізованої людини, щоб розвинула її виробництво. Але ми не помітили ніяких ознак Флосі та її віслючка і зійшли з дерева засмучені.