Читать «Степовий найда» онлайн - страница 27

Раптом Кларенс здалека почув сердитий окрик. Спочатку він нікого не помітив, але, оглянувшись, побачив, що до нього наближаються два вершники, а за ними на поводі — кінь, його кінь. Він врятований! У хлопця з'явилося палке бажання поділитися з ким-небудь пережитим, почути тепле слово… Вершники під'їхали ближче, і хлопець впізнав розвідника Джілдерсліва і Генрі Бенхема. Не помітно було, щоб вони зраділи його врятуванню, навпаки, на їхніх обличчях було написане крайнє роздратування. Знову розчарування, знову невдача. Хлопець зупинився, мовчазний, похмурий.

— Ну, сідай швидше на коня! Чи ти думаєш, що караван ще довго буде затримуватися через твої безглузді витівки? — грубо крикнув Джілдерслів.

Кларенс якусь мить вагався, потім мовчки скочив на коня.

— Треба було поїхати і залишити їх тут, — пробурмотів сердито Бенхем.

В голові хлопця промайнула думка: злізти з коня й залишитися, нехай би їхали собі без нього. Але він ледве встиг подумати про це, як вершники галопом погнали коней, а за ними помчав і його кінь, міцно прив'язаний арканом до сідла Джілдерсліва.

За дві години вони порівнялися з караваном і приєдналися до групи вершників, що супроводили його.

Обличчя містера Пейтона було трохи збентежене, проте він обернувся до Кларенса і привітав його лагідною, вибачливою усмішкою. Серце Кларенса радісно забилося.

— Ну, мій хлопчику, тепер кажи все. Як це сталося?

Кларенс кинув швидкий погляд навкруги і побачив Джіма, що, понуривши голову, їхав позад каравану.

Хлопець схвильовано розповів про те, як він упав у яму прямо на спину пораненого буйвола, як йому вдалося вибратися звідти. Вершники стримано засміялися.

Містер Пейтон пильно подивився на Кларенса.

— Як же буйвол потрапив туди? — спитав він.

— Джім Гукер підстрелив його з рушниці, і він скотився в яр, — несміливо відповів Кларенс.

Ці слова потонули в гучному реготі супутників. Кларенс здригнувся від несподіванки, але досить було йому глянути на Джіма, як він одразу ж забув про власну образу. На обличчі Джіма був вираз безнадійної туги, — Кларенс вперше побачив на цьому обличчі прикрість і зрозумів страшну правду: Джіма згубила його репутація — єдина правдива розповідь, справді цікава пригода в його житті була одностайно сприйнята, як неперевершений зразок брехні.

РОЗДІЛ VII

Випадок на полюванні був останньою пам'ятною пригодою під час подорожі. І лише через багато років Кларенсу стало відомо, що ця пригода закрила йому дорогу в інше життя. Суддя Пейтон мав намір удочерити Сюзі і одночасно прийняти під свою опіку хлопця, коли б йому вдалося домовитись з невідомим родичем, до якого Кларенс їхав. Але місіс Пейтон і її брат доводили, що приятелювання з Джімом Гукером зробило Кларенса небажаним товаришем для Сюзі. І містеру Пейтону довелося з цим погодитись, — тим більше, що йому самому починало здаватися, ніби хлопчика тягне до поганого товариства. На жаль, Кларенс на той час уже глибоко пройнявся впевненістю, що його тут просто не розуміють. Мовчки скоряючись своїй долі, він з гордості не вдавався ні до яких дитячих хитрощів, щоб змінити про себе думку. Крім того, він по-своєму співчував Джімові, правда, це не схоже було ні на співчуття другові, ні на підтримку палкого прихильника, це була — якщо так можна сказати про дитину — прихильність великодушного покровителя.