Читать «Простір неспокою» онлайн - страница 32
Василь Головачов
— У такому випадку ваша “людина середня” — фікція, — скептично мовив Гнат. — Навряд чи змішування типів дасть потрібне вирішення.
— На щастя, вихід знайшовся — жінка, — усміхнулась Аларіка. — Жінка — мірило краси й досконалості в усі епохи. Як кажуть індійські тантри: “Жінка — пальці природи і коштовні камінці світу”.
— Але фізичне обличчя людини змінюється дуже повільно, впродовж сотень тисячоліть, а ви хочете побачити зміни через сотні років…
— Воно так, зміни в будові людського тіла майже не помітні, зате зміни в людській моралі значно разючіші, і наш метод визначення “людини середньої” — це ставлення до неї згідно з нормами моралі кожного століття.
— Тепер ясно. І що ж вийшло?
Аларіка увімкнула ряд темних екранів, схожих на стінні ніші, в них заклубочилась імла й розтанула, лишивши “живі” постаті людей.
— Це вісімнадцяте сторіччя. Ліворуч — узаконений, середній тип жінки європеоїдної групи, праворуч — зображення ідеалу в працях великих художників цього сторіччя: Рафаеля, Рубенса, Ван Дейка, Кареджо та інших.
— Я не скажу, що ідеал у даному випадку кращий… — гмукнув Гнат, роздивившись обох жінок у дивовижному вбранні. — Чи у мене немає смаку?
Аларіка похитала головою.
— Зачекай, подивимось далі.
Віоми погасли, затим спалахнули знову.
— Це вже дев’ятнадцяте сторіччя.
Гнат звів брови. У правому об’ємі відеопроектора він спостеріг знайомі риси “Дівчинки за столом” Жана Батіста Грьоза. Цей портрет він бачив у Станіслава Томаха вдома.
Аларіка помітила його подив.
— Тобі знайома ця композиція?
— Жан Батіст Грьоз, “Дівчинка за столом”.
— Правильно! — Аларіка була вражена його обізнаністю в мистецтві. — Хоч і не зовсім. Ми сумістили два прототипи; один — “Дівчинка за столом” Грьоза, другий — “Дівчинка з віялом” Ренуара. Я не знала, що ти знавець живопису дев’ятнадцятого сторіччя.
— Який там знавець… Ну, а як же в нашу освічену добу?
Аларіка збентежилась.
— Розумієш, з нашою добою все просто і все складно. Середній тип вибрати легше, тим більше що людство поступово наближається до єдиної раси, а от ідеал… Ну, про це ми поговоримо якось іншим разом. Мені пора.