Читать «Автомобіль із Пекарської» онлайн - страница 112

Фізично позбутися.

Погодивши сам із собою, що той поспішає, хто не надто квапиться, Клим переночував зі своїми припущеннями, неспокійно крутячись усю ніч й зважуючи всі «за» та «проти» своєї дійсно неймовірної версії. Ранком, напившись кави, прийняв остаточне, хоч із досить ризикованими наслідками рішення: діяти за власним планом.

Усього не передбачиш, усіх не підстрахуєш.

А діяти ж треба.

Задіяти Шацького мав намір, але – в останній момент. Навіть вирішив піти далі: якщо все підтвердиться, без Магди йому теж не обійтися. Хіба вона сама не захоче брати в цьому участь та бути присутньою. Але розрахунок був на тому, що Магда у фарсі з Даньковичем взяла його сторону, фактично ставши адвокатом. Отже, її можлива присутність на фіналі цієї історії – якщо він не помиляється й справді наближає кінець, – допоможе й надалі, коли доведеться, хоч-не-хоч, усе пояснювати Віхурі.

Бо ж у його владі зняти обвинувачення з Густава Сілезького. І участь Магди, здатної певним чином впливати й тиснути на комісара, прискорить справу. Їй усе одно, сидить Сілезький за ґратами чи далі ладнає свої справи на волі. Більше важить викриття справжнього вбивці її близької подруги, з подальшим справедливим покаранням.

Міркуючи так, Клим прийшов у контору, вдягнув нарукавники й взявся до роботи.

Написав три записки.

Кожну заклеїв в окремий конверт.

Дочекався спеціального кур’єра, який щодня в певний час приносив пошту для їхньої контори й забирав те, що треба розсилати. Заплативши окремо, дав хлопцеві доручення. Перший конверт він мусив занести до салону «Модна Агнеля». Другий – за адресою, де мешкала Ружена Гошовська, він про всяк випадок дізнався її раніше, то було нескладно. Третій – до бару «Під вошею». І там посильний мав дочекатися відповіді, скільки б то часу не зайняло. За це Кошовий обіцяв доплатити окремо, щойно хлопець її принесе.

Далі лишалося мучитися в очікуванні. Добре, хоч поточної нудної роботи в конторі завжди не бракувало, тож Климові було, чим себе зайняти.

Кур’єр повернувся назад за три години, з порогу пояснивши: сидів «Під вошею» довгенько, аж намуляв очі постійним відвідувачам. Прочитавши принесену записку, Кошовий кивнув сам собі. Тут жодних несподіванок, усе за планом, інакше й бути не могло. Розплатившись, знову занурився в роботу.

По обіді зачинив контору, розуміючи – це за поганого збігу обставин переповнить і без того неглибоку чашу терпіння пана Штефка. Та інакше не могло бути: мусив особисто здибатися з кожним, хто дістав від нього нині повідомлення. Розвиток подальших подій прямо залежав від результатів цих зустрічей.

Щойно все завершив, повернувся назад, бо тепер не хотілося йти додому. Давненько не було такого, аби затримався на праці допізна, аж до самої темноти. Вперто примушував себе працювати, виконував роботу механічно, й нема добра без лиха: чекаючи потрібних звісток, розібрав чималий паперовий стос, який накопичився від початку місяця.