Читать «Мисливські усмішки (збірка)» онлайн - страница 23

Хитрюща бестія - браконьєр. І шкідлива бестія - браконьєр.

Та проте й з ним боротися можна.

Повертаючись одного разу з охоти, зайшов я по дорозі до давнього мого знайомого Максима Тудистрибни перепочити та молочком підкріпитися.

Давно вже, років чи не з п'ять, я Максима не бачив. Зайшов. У хаті сама Максимова жінка.

- Драстуйте, - привітався я.

- Драстуйте! Давненько вас не чуть!

- Заніколилося, - кажу. - А Максим же, - питаю, - де?

- В оборі порається. Зараз увійде!

- Чи не можна, - питаю, - у вас молочка?

- Е! Молочка?! "Не видоїли бичка!" - відповідає Максимиха.

Здивувався я кріпко: така завжди привітна жінка і нате вам!

А вона до мене:

- Нема, - каже, - молочка! Коза корову з'їла!

- Як?

- А так! - каже.

Коли ось і Максим у хату.

Привіталися.

- Давненько, - кажу, - вас не бачив, Максиме! Мене робота не пускала, а ви ж у місті буваєте, чому не заходили? Раніше було частенько навідувались!

А жінка од печі:

- Козу полював!

Я сиджу й нічого не розумію.

Максим махнув рукою:

- Та!

- Що таке, - питаю, - Максиме? Розкажіть!

- Три роки дику козу полював! - ще раз махнув він рукою.

- Три роки? Як це - "три роки"?

- А так.

- З рушницею?

- Та де там з рушницею!!

- Аз чим?

- З ізоляцією.

Та й розповів мені Максим таку історію:

- Пішов я з рушницею в ліс, може, думаю, де зайця підніму. Вийшов на личакову поляну, зирк! - а передо мною, ну, не далі, як до комори, стоять дві й дивляться на мене. Отут у мене як затіпається! Не витримав: приложився - ббах! - одна на місці! А друга втекла! Я біжу до неї і світу під собою не бачу! Прибіг, здіймаю череска, путаю ноги! А руки тремтять, а ноги тремтять! Нічого й не бачу, нічого й не чую! Коли хтось по потилиці мені як шарахне, так я своїм лобом об козинячий тільки - лусь! А в очах огники тільки - блись! блись! блись! Отямився, а передо мною лісничий. Ну, далі самі вже знаєте: суд і три роки з ізоляцією!

- З ізоляцією та ще й без корови! Бо поки його три роки за козою носило, я й корову продала! Охотник! - додала з притиском Максимиха.

- І рушниці нема? - питаю.

- Та на лиху годину ота рушниця?! Як і піду коли-небудь на козу, то тільки з жінкою і тільки на Житній базар!

- Навчило одного браконьєра, - подумав я сам собі. Можна їх усіх, браконьєрів, навчити, треба тільки як слід за це діло взятись.

Полюють дику козу здебільше загонами, гучками. Облавою, одне слово. Робиться це з дозволу відповідних організацій, колії провадиться так званий одстріл цапів-самців.

Для охотника труднощі полювання на козу полягають у тому, щоб не помилитись і не бахнуть замість цапа козу-самицю.

- Ну, а як ти його в лихої години розбереш, коли воно повз тебе не біжить, а стелеться, летить і на мушці воно в тебе одну мить, - скажіть, як ти розбереш, чи коза воно, чи цап?! Прибріхують ті мисливці, що кажуть:

- Я, мовляв, ніколи не помилюсь! - з сумом казав мені оце якось прекрасний, досвідчений, старий уже мисливець. - Ну, й трапляються, звісно, конфузи, коли замість цапа дивиться на тебе печальними очима кізочка... Дуже неприємна та до того ще й кримінальна справа!