Читать «Смак заборони» онлайн - страница 46

Такі цікаві іскорки забігали по його обличчі! Видно, й сам намірявся поставити мені це запитання.

— О… вкрай позитивно. Тут я можу відповісти однозначно: дуже добре.

Моя обережна посмішка. Як же я тоді старалася!

— Що, й справді?

Він коротко кивнув, очікуючи нових подробиць.

— Ти, схоже, єдина людина, яка мене розуміє. Щодо цього. Втім, я цього очікувала. Я знаю, що твої погляди на життя, м’яко кажучи, відрізняються від встановлених суспільством принципів моралі та моральності.

Він трохи здивовано підняв брову й навіть підсунувся ближче.

— Звичайно, — його голос, м’який, заворожливий, — мені здається, що справжня жінка обов’язково повинна бути трішки лесбіянкою.

Танька сиділа ледь віддалік і тихенько розкладала пасьянс.

— Що найпрекрасніше в світі? — запитав у мене Гепард.

Мені чомусь здалося, що серце почало стукотіти не зовсім там, де встановлено природою:

— Секс?

— Звісно, ні. Секс — це примітив. Це майже нічого. Еротика. І жінки. А якщо це поєднати — подумай-но сама! А взагалі, фізична краса… Твоя прекрасна стать, та ще й лесбійські настрої… Я гадаю, тобі просто поталанило, Левеня.

Я ніяково посміхнулася.

— Але в мене, знаєш, ще й хлопець є, тож я не тільки…

Він знову лагідно глянув мені у вічі:

— Чимось займаєтеся? — як мати давньої подруги за два роки по випускному балові.

Я неуважно знизала плечима:

— Звичайно, аякже! Ти ще в мене запитуєш? Хіба може бути інакше?

— Ну… — начебто тінь легкого розчарування, — адже торік, пригадую, ти говорила, що збираєшся зберігати цноту до 17-ти років. А все твоє минуле, — хижий оскал, — забути. Наскільки це можливо…

Я здригнулася. Саме ці слова значили для мене найбільше. Невже він пам’ятає? Я була впевнена, що якби подзвонила йому цієї зими в Пітер, довелося б ще довго пояснювати, хто така Ада Самаркандова з Києва. А тут ось… Я була просто вражена.

— Ай, та ну, тоді я ще до кінця не вибрала між тобою і нормальним світом. Знаєш, але ж тоді ще не все було втрачено.

— А що, зараз уже все?

— Та ні, просто я вже зробила свій вибір. І край.

— Тобто, ти тепер твердо вирішила порвати з «розпусним світом», або як там ти його називаєш?

— Припини знущатися! Просто я наговорила тобі тоді чорт зна чого…

— Тобто, дещо ти сказала зопалу, маючи на увазі саме протилежне сказаному. Напевне, так?

— Так, звичайно…

— Виходить, як я зрозумів, спосіб життя ти ведеш трохи відмінний від загально встановлених принципів. І при цьому свято зберігаєш свою особливу чисту мораль?

— Фізично так.

— Але при цьому займаєшся кримінально карним сексом із неймовірно щасливим хлопчиком. Виходить?

Я стрепенулася. Невже все так виразно написано на моєму обличчі?

— Звісно, виходить! А хіба щось може в мене не виходити?

— Ну, Левеня, ти молодець. Нарешті ти знайшла себе! Я знав, що згодом ти змінишся. Люди з такими даними, як у тебе, не можуть сповідувати пуританську мораль. Це проти їхньої природи. Я щиро радію, що ти зробила свій природний вибір. Якщо відверто, мені думалося, що це станеться значно пізніше, але ні… Молодець… — «І відтрахати тебе тепер буде куди простіше» — закінчив монолог його пильний погляд.