Читать «Теорія права і держави: Підручник.» онлайн - страница 344

Правова законність - галузь сущого і належного, тобто є правом, що реалізується; це принцип, метод діяльності, режим правових дій і відносин; засіб встановлення правопорядку; визначає рівень правопорядку.

Правовий порядок - галузь сущого, тобто втілене в життя право; правова законність у дії, реалізована правова законність, результат принципу, методу діяльності, режиму правових дій і відносин; фактична упорядкованість суспільних відносин, що виступає як найважливіша основа (засіб) для підтримання законності; залежить від зміцнення правозаконності.

Правовий порядок і демократія співвідносяться як підґрунтя для розвитку демократії (правопорядок) і сприятлива атмосфера для утвердження права, забезпечення законності і правопорядку (демократія).

Правовий порядок - основа демократії, найважливіша умова реалізації інститутів демократії; впливає на рівень розвитку демократії; слугує мірилом свободи особи, гарантованості її прав і законних інтересів, виконання обов’язків і здійснення відповідальності; забезпечує легітимність демократії.

Демократія - режим сприяння правопорядку, гуманістична атмосфера для його розвитку (дотримання міжнародних стандартів прав людини); визначає рівень розвитку правопорядку завдяки демократичним механізмам, інститутам, нормам; створює умови для забезпечення принципу рівності громадян перед законом, рівності їх прав, свобод і обов’язків, рівності правової охорони і захисту; є легітимною основою ефективності правопорядку.

Отже, правовий порядок - вінець дії права, результат механізму правового регулювання і необхідна умова функціонування як правової системи, так і всієї соціальної системи.

§ 5. Правовий порядок, громадський порядок і дисципліна

Правопорядок є частиною громадського порядку, що складаєтеся із суспільних відносин як правового, так і неправового характеру, котрий являє собою стан урегульованості суспільних відносин.

Громадський порядок - зумовлений об’єктивними і суб’єктивними чинниками стан урегульованості та організованості порядку у громадських місцях, що складається на основі реалізації всіх соціальних норм і принципів (правових, моральних, релігійних, корпоративних тощо).

За допомогою громадського порядку, його встановлення і підтримання забезпечуються: а) суспільна безпека і злагода; б) безпека громадян, їх захист від зазіхань на їх права та інтереси; в) сприятливі умови для нормального функціонування організацій і громадських об’єднань, для праці і відпочинку громадян, поваги їхньої честі, людської гідності і суспільної моральності. Основу громадського порядку складають відносини, поведінка та всі види діяльності, що складаються в місцях спілкування людей при задоволенні їхніх матеріальних, духовних потреб, під час відпочинку (тобто в громадських місцях).

Поняття громадського (суспільного) порядку ширше за поняття правового порядку, оскільки у зміцненні і підтримці першого важлива роль належить усім соціальним нормам. Правопорядок складається тільки на основі правових норм і тому охороняється спеціальними державно-правовими засобами. Громадський порядок гарантується переважно силою суспільного впливу, однак держава не може бути байдужою до його стану. Держава вводить заборони на певні дії, встановлює відповідальність за правопорушення, визначає завдання, функції, повноваження, форми і методи діяльності державних органів, їх посадових осіб, громадських формувань з охорони порядку.