Читать «Джеймс і гігантський персик» онлайн - страница 41

— Боюся, що так — усю дорослятину, — підтвердив поліцейський шериф.

— Будьте ласкаві, допоможіть нам спуститися, — почала благати їх пані Павучиха. — Мене вже починає нудити.

— Не піддаватися на провокацію! — застеріг начальник пожежного департаменту. — Нікому не рухатися з місця аж до моєї команди!

— Вони, мабуть, володіють космічною зброєю! — пробурмотів поліцейський шериф.

— Але ми мусимо щось робити! — похмуро прорік начальник пожежного департаменту. — Там на вулицях за нами спостерігають мільйонів зо п’ять людей.

— То, може, поставте драбину? — запропонував поліцейський шериф. — Я потримаю її знизу, а ви підніміться і гляньте, що там відбувається.

— Дякую аж підскакую! — огризнувся начальник пожежного департаменту.

Невдовзі з персика вже визирало не менше семи величезних химерних облич, що належали Стоніжці, Старому-Зеленому-Конику, пані Павучисі, Черв’якові, Зозульці, Шовкопрядові і Світлячці-Хробачці. Поліцаїв і пожежників на даху охопила справжня паніка.

Аж раптом усі перестали панікувати і здивовано ойкнули. Бо тепер вони побачили збоку від тих істот маленького хлопчика. Його волосся тріпотіло на вітрі, він сміявся, махав руками і вигукував:

— Привіт! Усім привіт!

Якийсь час чоловіки внизу просто позаклякали з роззявленими ротами й дивилися. Вони не могли повірити власним очам.

— Господи помилуй! — вигукнув начальник пожежного департаменту, почервонівши, як буряк. — Невже це справді маленький хлопчик?

— Не бійтеся нас, будь ласка! — заспокоював їх Джеймс. — Ми такі раді, що прибули сюди!

— А що то за монстри біля тебе? — крикнув йому поліцейський шериф. — Вони небезпечні?

— Та ні, вони абсолютно безпечні! — відповів Джеймс. — Це найлагідніші у світі створіння! Дозвольте мені відрекомендувати їх вам, і я впевнений, що ви згодитесь зі мною.

Оце — Стоніжка. Скажу, що вона Не курить і не п’є ні пива, ні вина. От королева Франції була колись сумна, Бо діти плакали і затяглась війна.

«Гукніть Стоніжку!» — кажуть їй з вікна… Стоніжка виграла війну за день, сама одна!

Тепер візьмімо Черв’яка, У нього доля не така, Він не танцює гопака І не зірве овацій. Тунелі рити він мастак, Він не працює абияк, Готує стоки для клоак І для каналізацій.

А Коник Зелений — це диво із див, Це правда, не буду брехати, — Йому наспівайте простенький мотив, І він цілий день буде грати. А дітям як весело гратися з ним, За ноги його лоскотати, Він зразу стає, наче п’яний у дим, Та ще й починає стрибати. («Він класний, — сказав поліцейський шериф. — Візьму його, може, до хати».)

Ну, а тепер, дозвольте, я Представлю вам Світлячку. Вона чудова, з нею ви Не впадете у сплячку. Її так легко причепить На стіни чи на стелю, Вона осяє вам за мить Кожнісіньку оселю! Хоч замість лампи у торшер Її вам не вкрутити, Зате за світло відтепер Не будете платити!