Читать «Невидимий риф» онлайн - страница 2

Запанувала важка, гнітюча тиша. Рівномірно цокав годинник, відлічуючи нестерпно довгі хвилини. Обхопивши голову руками, Джон Равен застиг, як бовван, і тільки вряди-годи кліпав маленькими очицями…

Але так тривало недовго. Несподівано Джон Равен різко підвів голову й уп'яв очі в Фенімора Кріпса:

— І туди не може підійти жоден корабель?

— Ні, сер, — відповів Кріпс.

— А може, вони наскочили на підводний риф?

Кріпс заперечливо хитнув головою:

— Не забувайте, що в нас найкращий екіпаж і найдосвідченіші капітани, які знають, що таке підводні рифи!

Джон Равен аж затрусився.

— Що ж вони кажуть про це?

— Загадкове явище! — стенув плечима Кріпс. — Наштовхнулися на непереборну перешкоду!

— А що думаєте про це ви? — запитав володар шахт в Абалулі, всім тілом повернувшись до співбесідника.

— Поки що це для нас загадка! — відповів Фенімор Кріпс, поправляючи окуляри на своєму орлиному носі.

— Загадка? — здивовано глянув на нього Джон Равен.

— Острів ніби оточений невидимим кільцем якихось таємничих сил, і до нього ніхто не може підступитися.

Обличчя Джона Равена спотворила страшна гримаса.

— Люба моя Анрієто! Яке лихо спіткало нас із тобою!.. Що ти робитимеш серед тих дикунів? Хто тобі допоможе? І хто врятує від банкрутства твого батька? — стогнав мільйонер.

Раптом він щось надумав і, краєм ока глянувши на Фенімора Кріпса, трохи висунув шухляду письмового столу. В яскравому електричному світлі блиснув новенький пістолет з перламутровою ручкою і діамантовим зернятком на мушці. Кріпс, напружений, мов струна, стежив за кожним його рухом… Та Джон Равен відсмикнув руку, наче її обпекло, і квапливо засунув шухляду. Прудким порухом, несподіваним як на його шістдесят років і огрядну постать, він підхопився з місця.

— Це шантаж!

Джон Равен метався по кімнаті, гнівно розмахуючи куцими руками. Його лаковані черевики грузли в пухкому перському килимі.

— Капітана підкупили! Капітан Луїс Ліпман заплутався в тенетах того тюленя Морітона Джорлінга!

Фенімор Кріпс добре знав Джона Равена, тому стояв у тій самій позі, трохи схилившись над кріслом, і мовчки дивився на нього. Коли всемогучого володаря надр Абалули охоплювала лють, він не визнавав ніяких заперечень, був нещадний, злий, не спинявся ні перед чим. Тільки двадцятидворічна донька Анрієта, яка перебувала тепер у літній батьковій резиденції, могла в такі хвилини підбігти обійняти його за шию і заспокоїти. Феніморові Кріпсу не подобалася ця вередлива жінка з дивними примхами. Вона відчувала насолоду, коли її канчук гуляв по спині негра Лабали, і виповнювалась ніжністю, побачивши кенгуру… Але як практичний американець Кріпс вбачав у шлюбі з Анрієтою чудовий бізнес! Йому було прикро, коли Джон Равен, цей ненажерливий фінансовий кит, проголосив своїм майбутнім зятем сина Морітона Джорлінга. Проте Кріпсові пощастило: під час полювання на носорогів молодий Джорлінг загинув… Спритний і практичний правнук Золотого лиса Аляски — так називали Кріпсового прадіда — зловтішно потирав руки: нарешті!

Під загрозою цілковитого банкрутства Джон Равен пішов би тепер на все, аби тільки врятувати життя своєї білявої доньки! Тим-то Кріпс стояв у такій скромній позі, вдаючи, що співчуває сенаторові, і лише блиск неспокійних очей виказував його справжні наміри. Фенімор Кріпс вичікував, поки старий заспокоїться, так само як боксер чекає, коли підведеться його суперник, щоб завдати йому останнього, нищівного удару.