Читать «Варіант №1. На альпійській верховині» онлайн - страница 20

— Брате, тут розплодилося стільки підслуховувачів — страшна річ! Коли б я міг сісти на якийсь корабель і дістатися до Бургаса або Варни!.. Хай на довічне ув'язнення мене засудять, аби тільки потрапити до Болгарії!

І на третій день він скаржився. Я байдуже слухав, а тоді сказав:

— Не мороч мені голови. Я втік звідти, і, доки комуністи триматимуться при владі, я й не подумаю повертатись.

— Ти говориш так, бо ще не звідав тут усіх страждань.

— Якими б не були ці страждання, тут вони менші, ніж у Болгарії.

Він пхнув руки у свої драні кишені й пішов, звичним рухом відкинувши голову назад. А я мало не скрикнув.

Це був один із тих, кого бородаті матроси зв'язали й кинули в море.

Так, усе те було трюком. Майстерним трюком!

У ці ж дні я одержав пакунок з першокласною білизною і грошовий переказ, що дорівнював моїй місячній зарплаті. У записці значилося: «Від тих, хто бажає добра болгарським емігрантам». Відправник: «Болгарське консульство в Стамбулі».

Відверта й проста провокація, але не з боку болгарського консульства.

І пакунок, і гроші я віддав баю Спиро.

— Це не для мене.

— Як не для тебе, коли тут написано твоє ім'я?

— Не хочу я допомоги від комуністичної Болгарії. Хліб мені смакує, коли я заробляю його оцими руками.

— Гей, пришелепуватий, бери гроші і не клей із себе дурня.

— Кажу тобі, візьми їх, візьми й пакунок, а коли хочеш, викинь або віднеси назад до консульства, а я до них не доторкнусь.

В кінці місяця бай Спиро запитав:

— Ну, Танасе, яку платню тобі визначити?

— Хазяїне…

— Кінчай з тим «хазяїном»! Для тебе я тільки бай Спиро!

— Ти мені вже платиш, і нічого більше я не хочу.

— Чим же я тобі плачу?

— Довір'ям, тим, що узяв на роботу, дав притулок, їжу.

— Та ну, то інша річ. Ось, бери. Плачу тобі наполовину більше, ніж іншим робітникам.

Того ж дня він повів мене в якусь непривабливу корчму у старій частині Стамбула. Ми випили, і він сказав:

— Хлопче, з твоїми руками і головою ти можеш далеко піти. За рік-два назбираєш якусь копійчину, а тоді — й самостійну торгівлю відкриєш.

— Я так і збираюсь.

— Атож, бо все інше — дурниця. Тебе можуть спокусити великими грішми, але за них накладеш головою. Я знаю, розуміюся на емігрантських справах. Ти не перший працюєш у мене. Усякі тут розпитують, цікавляться. А ти бая Спиро слухай. Ні з ким не зв'язуйся. То брудна робота.

— Бай Спиро, я залишу тебе тільки тоді, як ти сам скажеш.

— Отож, мій хлопче, так ти зіб'єш капітальчик. Перший внесок я вже мав — довір'я цього городника, що його — як він сам зізнався — «усякі розпитують, цікавляться».

ПЕРШИЙ ЕТАП «ВАРІАНТА № 1»

У наш город прийшов якийсь болгарин і передав, що генерал Ніколов просить зустрітися з ним, де і коли мені зручно. Хоче витягнути мене з багна й запропонувати кращу роботу. Я подякував за піклування і заявив, що вдоволений своїм життям.

Перш ніж піти, посланець з жалем подивився на мене і сказав:

— Ти йолоп! Небачений йолоп! Нікого з емігрантів не шукали й не просили отак, як тебе, бо ти нещодавно був офіцером і маєш електротехнічну освіту. Крім того, генерал хоче віддячити тобі за те, що ти вивів його з Болгарії. Ти, мабуть, не розумієш, що випускаєш із своїх рук. А коли все-таки передумаєш, адресу знаєш.