Читать «Україна: історія (3-тє вид., перероб. і доп.)» онлайн - страница 480

29. Нова ера

Реформи: несподівані результати. Незалежність.

Одна з головних тем історії XX століття — боротьба народів світу проти імперій. Немов прадавні динозаври, імперії, які існували з давніх-давен, стали занадто великими, занадто громіздкими і нездатними до виживання в світі, який швидко змінювався. Одна за одною вони опинялися в стані, коли вже не могли утримати підлеглі народи від утворення незалежних держав. Після першої світової війни розпалися імперії Романових, Габсбургів і Оттоманів. Після другої світової війни Великобританія, Франція та інші європейські держави були змушені відмовитися від своїх заморських володінь. Наприкінці XX ст. дійшла черга останньої імперії — СРСР. У відчайдушних спробах пристосувати радянську систему до новітніх умов керівництво країни зважилося на впровадження певних реформ. Але це призвело тільки до вивільнення довгий час затамованих національних прагнень численних народів Радянського Союзу, прагнень, які віками придушувались, і прискорило розпад системи, яка вже стояла на порозі загибелі.

Україна була наріжним каменем російсько-радянської імперської системи. Як це нерідко буває, багатовіковий досвід життя в імперії не був позбавлений певних переваг. Проте з часом на перший план висунулися відразливо негативні риси радянської влади: занепадаюча економіка, зниження життєвого рівня, екологічне спустошення краю, злочини режиму в минулому, придушення громадянських прав, національної свідомості і культури. Отже, коли з’явилася нагода здобути незалежність, Україна скористалася нею. Ця подія пролунала похоронним дзвоном по СРСР і надала українцям можливість влитися в річище світової історії. У співтоваристві з іншими націями українці вступили в нову епоху, в якій не було місця імперіям.

Реформи: несподівані результати

Метою перебудови було збереження радянської системи шляхом її модернізації. Але оскільки зміни загрожували інтересам партійного апарату, він робив усе можливе, щоб перешкоджати їм. У вкрай консервативній Україні Щербицького це проявилося з силою, найбільшою, ніж деінде в СРСР. Незважаючи на це, вплив політики гласності був негайним та ефективним. Задумана з метою відновити довіру до режиму і спонукати бюрократію до конструктивних дій, гласність призвела до наслідків, яких Горбачов і не бажав і не передбачав. Замість стати засобом підтримки економічних реформ, гласність більше прислужилася народам СРСР в іншому сенсі: користуючись нею, вони заявили про свої давні кривди і прагнення в національній сфері.

Чергову хвилю критики радянської системи в Україні здійняло широке невдоволення маніпуляціями уряду під час чорнобильської катастрофи. Особливе обурення викликала злочинна безпечність, із якою московські бюрократи приймали рішення, що так трагічно відбилися на житті населення України. До того ж чорнобильський апокаліпсис відкрив людям очі й на інші жахливі екологічні злочини: забруднення атмосфери, загибель річок, отруєння земель — усе те, що накоїли радянські планувальники в їхньому краї. Ці факти на тлі чимдалі занепадаючого життєвого рівня примусили багатьох навіть найлояльніших радянських громадян засумніватися в цінностях системи, в якій вони жили.