Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 49

Відповідно до ст. 32 КК кваліфікація повторності залежить від того, якими злочинами вона утворена. Якщо злочини є тотожними, всі вони охоплюються однією й тією самою статтею Особливої частини КК, якою передбачено відповідальність за повторне вчинення цього злочину. Таким чином, міськрайонний суд правильно кваліфікував дії Ч. за ч. 3 ст. 190 КК як шахрайство, вчинене повторно та у великих розмірах. Тому колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 7 липня 2004 р. змінила — перекваліфікувала дії Ч. з ч. 4 на ч. 3 ст. 190 КК.

Іноді як додаткові ознаки продовжуваного злочину науковці називають єдиний спосіб посягання, єдиний предмет, однакову обстановку, одне джерело тощо. Наприклад, С.В Познишев зазначав, що «велике значення для визначення продовжуваного злочину має предмет посягання. Можна навіть сказати визначальне значення. Таке значення, якого він не має при вчиненні інших простих злочинів».

На нашу думку, вказаний автор дещо переоцінив значення предмета злочину для даних випадків. По-перше тому, що не всі продовжувані злочини є предметними (наприклад, продовжуване зґвалтування, або спричинення тяжкого тілесного ушкодження шляхом систематичних мордувань), а по-друге, навіть у предметних продовжуваних злочинах єдність предмета сама по собі не спроможна визначити єдність злочину, хоча може певним чином вплинути на визначення єдності наміру чи підтвердити наявність спільної (єдиної мети). Єдність предмета посягання, як й інші вказані ознаки, в тій чи іншій мірі, підкреслюють дієвість основних ознак, доповнюють їх, однак лише в сукупності з останніми свідчать про наявність продовжуваного злочину.

В.М. Кудрявцев пропонує при характеристиці продовжуваного злочину вказувати якості його суб’єкта. «Йдеться в даному випадку про особу, що вчинила всі розглядувані дії до притягнення до кримінальної відповідальності хоча б за одну з них, і таким чином, не отримала ще державної оцінки своєї злочинної поведінки», — пише науковець.

Вважаємо, що ознаки суб’єкта нічого не додають до поняття продовжуваного злочину, тим більше, що пропозиція В.М. Кудрявцева більше стосується об'єктивних ознак цього діяння, при вчиненні якого кожна тотожна дія (бездіяльність) є лише певним етапом у його здійсненні, а припинення (присічення) одного з таких етапів означає, що припинено (присічено) в цілому весь продовжуваний злочин.

Таким чином, продовжуваний злочин — це вид простого (чи ускладненого) одиничного злочину, який складається з двох або більше юридично тотожних, не співпадаючих у часі діянь (дій чи бездіяльності), що посягають на один об'єкт, спричиняють єдиний злочинний наслідок (в злочинах із матеріальним складом) та об'єднані єдиним умислам і спільною метою.

Початком вчинення продовжуваного злочину є виконання першого із декількох юридично тотожних діянь, а закінченням — момент вчинення останньої із запланованих злочинних дій, тобто досягнення тієї спільної, єдиної мети, якої прагнув досягти суб'єкт даного злочину. Із цього моменту починають спливати (відраховуватися) строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності (ст. 49 КК) за продовжуваний злочин і стає можливим застосування щодо неї акту амністії (ст. 86 КК).