Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 36
Ірина Олександрівна Зінченко
2) Злочини, пов'язані із тривалим порушенням встановленої законом заборони (наприклад, статті 146, 147, 263, 307, 311, 393 КК тощо).
В юридичній літературі можна зустріти інші класифікації триваючих злочинів. Так, в навчальному посібнику Н.К. Семерньової, Г.П. Новосьолова. З.А. Ніколаєвої вказані діяння автори поділяють на дві групи: а) злочини, пов’язані з ухиленням особи від виконання покладених на неї обов'язків і б) злочини, пов'язані із зберіганням заборонених та вилучених із вільного обігу предметів (наркотичних засобів, зброї, радіоактивних матеріалів тощо). На додаток до цих двох груп, Т.Г. Черненко пропонує виділити третю групу: триваючі злочини, пов'язані із незаконним обмеженням волі потерпілого.
Вважаємо, що для такої розширеної класифікації немає достатніх підстав, адже злочини із другої та третьої груп за своєю сутністю є такими, що пов'язані із порушенням різноманітних заборон, які встановлені законом.
Із визначених об'єктивних ознак можна зробити висновок щодо
В.Ф. Дьомін і Т.А. Калініна пропонують вказувати також на мету триваючого злочину — ухилитися від виконання покладених обов'язків. На нашу думку, у визначенні триваючого злочину вказувати дану мету недоцільно, бо вона не є суттєвою ознакою, притаманною всім без винятку таким діянням.
Певні особливості притаманні також суб’єкту триваючих злочинів, а точніше, особі винного. Оскільки перебування особи у злочинному стані триває певний проміжок часу, то весь цей час зберігається і її суспільна небезпечність. При цьому можна висловити припущення, що ступінь суспільної небезпечності збільшується залежно від тривалості перебування особи у злочинному стані.
Підсумовуючи викладене,
Названі ознаки триваючого злочину; передусім, безперервність вчинюваного діяння, обумовлюють особливості визначення моментів його початку і закінчення. Ні в кого з науковців не викликає сумніву, що ці моменти зазвичай розірвані в часі. Однак питання щодо початку і закінчення триваючого злочину вирішується різним чином. Наприклад. В.М. Кудрявцев наголошує, що «будь-який триваючий злочин починається з акту активної злочинної дії або акту бездіяльності..., які дають закінчений склад». В той же час він вказує, що моментом закінчення триваючого злочину є затримання злочинця або відпадіння якого-небудь елементу складу злочину. Вочевидь, що за такою підходу до вирішення цього питання автор суперечить сам собі.
На думку Л.В. Іногамової-Хегай, такі злочини розпочинаються з моменту початкової дії (бездіяльності), яка виявилась у порушенні покладеного на особу правового обов'язку. Наведену точку зору вважаємо неповною, тому що вона не охоплює всіх видів триваючих злочинів, адже поза увагою залишаються ті діяння, початком яких є порушення встановленої законом заборони. Наприклад, незаконне позбавлення волі людини починається з активної дії. яка позбавляє потерпілого свободи пересування (тут є порушення заборони); а ухилення від сплати аліментів на утримання дитини починається з бездіяльності — невиконання рішення суду (невиконання обов'язку).