Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 2

Під науковим керівництвом М.І. Бажанова також були виконані та захищені дві кандидатські дисертації, присвячені проблемам одиничних злочинів: в 1990 році — І.О. Зінченко «Составные преступления в советском уголовном праве (понятие, виды, некоторые проблемы квалификации и построения санкций)», а в 2002 році — Є.В. Шевченком «Злочини з похідними наслідками».

У той же час, спеціального комплексного і системного розгляду проблема одиничного злочину в теорії кримінального права ще не отримала, хоча спроби такі були. Так, у 1989 р. В.Ф. Дьоміним була захищена кандидатська дисертація «Социальная обусловленность законодательного конструирования единого сложного преступления и его квалификация», в якій автор намагався визначити критерії єдності злочинного діяння. Окремі види одиничних злочинів досліджувалися також українським науковцем A. M. Ришелюком, який в 1992 р. захистив кандидатську дисертацію “Длящиеся и продолжаемые преступления в уголовном праве”. Останнім часом спостерігається активізація досліджень у цьому напрямку в Російській Федерації: відзначимо кандидатські дисертації Калініної Т.А. «Формы и виды єдиного преступления и отграничение их от множественности преступлений» (Москва, 2005 р.) і Романюк С.М. «Сложные единичные преступления» (Тюмень, 2008 р.). Що ж стосується України, то за роки її незалежності, як до так й після прийняття КК 2001 р., окрім зазначених робіт М.І. Бажанова, І.О. Зінченко. А.М. Ришелюка та Є.В. Шевченка, не було, на жаль, захищено жодної докторської та кандидатської дисертації, які були б присвячені аналізу одиничних злочинів.

Слід зазначити, що з цілого ряду питань щодо соціальної обумовленості, юридичної природи одиничних злочинів, критеріїв єдності злочинного діяння тощо в науковій літературі висловлювалися різні точки зору, багато з них завжди були дискусійними, а деякі і дотепер не отримали одностайного вирішення. Між тим, правозастосовча практика наразі свідчить, що правоохоронні органи зазнають певних труднощів і припускаються помилок у юридичній оцінці ускладнених форм одиничної злочинної діяльності. Так, всі одиничні злочини, як структурні елементи множинності, мають свою специфіку, однак їх конструктивні особливості, нажаль, ще не завжди чітко відображуються в диспозиціях кримінально-правових норм, що викликає суттєві труднощі в кваліфікації та відмежуванні цих діянь від окремих видів множинності, з якою вони мають значну зовнішню схожість. А це врешті-решт призводить до неправильної кваліфікації та призначення покарання.

Наведене свідчить, що проблема одиничних злочинів аж ніяк не вичерпана. Вона виходить далеко за межі вчення про застосування кримінально-правової норми і торкається сфери законодавчої техніки, способів побудування складів злочинів, підстав криміналізації і декриміналізації суспільно небезпечних діянь. Не вирішеною також є низка питань, пов'язаних із філософським, соціально-психологічним аспектом єдності злочину. Отже названа проблема уявляється достатньо актуальною і такою, що потребує подальших наукових досліджень з метою вироблення на цій основі пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення як самого кримінального закону, так і практики його застосування.