Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 137
Ірина Олександрівна Зінченко
Дії особи, винної в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких настала смерть потерпілої, за відсутності або недоведеності умислу винного на заподіяння смерті не можуть кваліфікуватися як умисне вбивство
Завдання ударів ногами по тілу потерпілого, від яких настала його смерть, за відсутності доказів наявності умислу в особи на позбавлення потерпілого життя, суд правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 121 КК
Відповідно до ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників видана особа не може переслідуватися, засуджуватися ні за яке правопорушення, вчинене до її видачі, крім того, за яке вона була видана.
Вирок суду змінено, оскільки суд, засуджуючи особу, не перевірив умови її видачі та засудив за законом, який не підлягав застосуванню
Згідно із положеннями ст. 66 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 р., ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 р., видана особа не може бути притягнута до кримінальної відповідальності або бузи покарана за злочин, вчинений до її видання, за який її не було видано
Відповідно до ч. 4 ст. 32 КК повторність відсутня, якщо особу за раніше вчинений злочин було звільнено від кримінальної відповідальності, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.
Дії засудженої особи, кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК за ознакою повторності перекваліфіковано на ч. 1 цієї ж статті, оскільки на момент вчинення злочину строки погашення судимості, передбачені ст. 89 КК, минули
Вирок суду скасовано через помилкове призначений судом кримінального покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України особі, яка вчинила продовжуваний злочин, передбачений ч. 1 ст. 164 цього ж Кодексу, який розпочала до постановлення вироку у першій справі та продовжила його після постановлення у ній вироку