Читать «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» онлайн - страница 130
Ірина Олександрівна Зінченко
Запропонований варіант удосконалення системи інституту множинності злочинів, безумовно, не претендує на істину в останній інстанції. Як варіант, запропоновані норми можна було б сгрупувати і в одній статті КК, назвавши її, наприклад, «Правила кваліфікації одиничних ускладнених злочинів» чи знайти будь-яке інше рішення. Однак не викликає сумніву, що потреба у законодавчому закріпленні окремих видів одиничних злочинів існує, а вказана проблема вимагає подальшого наукового обговорення, нових рішень та пропозицій з боку наукової громадськості.
Завершуючи питання про можливі напрямки вдосконалення інституту множинності злочинів, зазначимо, що, на нашу думку, виділяти в її окремий субінститут сукупність вироків наразі достатніх підстав немає, хоча в новітній літературі з кримінального права окремі автори пропонують розглядати сукупність вироків як вид множинності злочинів. Зокрема, В.П. Малков зазначає, що виділення сукупності вироків в окремий вид множинності є цілком обґрунтованим, тому що поняттями сукупність злочинів і рецидив злочинів не охоплюються всі можливі варіанти вчинення двох чи більше злочинів однією особою.
М.М. Становський також стверджує, що сукупність вироків є одним із різновидів множинності злочинів, оскільки вона хоча і відрізняється особливим порядком призначення покарання, однак все ж таки її основу утворюють декілька злочинів (у тому числі й ті, за які особа вже засуджувалась, але судимості на погашені), що підлягають врахуванню при призначенні покарання.
Вказана думка, на перший погляд, має раціональне зерно. Дійсно, за чинною редакцією ст. 34 КК рецидив злочинів не можна ототожнювати із сукупністю вироків, тому що ці поняття не співпадають за змістом. Рецидив наразі пов'язується лише із вчиненням умисних злочинів, тоді як сукупність вироків має місце у всіх випадках вчинення нового злочину після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання за попередній злочин. Крім того, рецидив злочинів не утвориться, якщо попереднім вироком особа була засуджена за злочин, вчинений у віці до 18 років, хоча сукупність вироків в цих випадках матиме місце. Отже зміст поняття рецидиву є вужчим за зміст поняття «сукупність вироків», хоча останній часто пов'язують саме із цим видом множинності злочинів.
Згідно із абз. 1 п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», «...за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили».
Як бачимо, сукупністю вироків наразі охоплюються не тільки випадки рецидиву, але також вчинення будь-якого умисного чи необережного злочину після винесення вироку і до набрання ним законної сили, тобто за відсутності у особи судимості за попередній злочин.
