Читать «Великий секс у Малих Підгуляївцях» онлайн - страница 12

Свєтка Борщ од цього стала похожа на настоящий борщ.

А Свєтка Непадайдощ, узрівши, шо проісходить шось непонятне з цими городськими моніяками, перелякано підхопилася з місця, сахнулася від бєшеного взгляда Черепка. А цього якраз і не нада було робить, бо вона перечепилася через лавку і стала падать. Однак Черепок оказався хвацьким хлопцем з реакцією хвутбольного вратаря, а потому вона й оказалась в його об’ятіях, вроді хвутбольний м’ячик. Він поймав її і сказав сакраментательну фразу:

— Не падай-бо ж!

— Вобше-то, я не якась там Непадайбож, а Непадайдощ!

— Ета чьто, ваша фамілія, да? — спитав ошарашений Черепок.

— Да! — перекривила його Свєтка Непадайдощ.

— Ульот! — восхіщонно простогнав він. — Вот ета фамілія, так фамілія! Потрясающе! Нє то, шо у мєня — прозаіческоє «Черепок»! Тьфу ти! А єслі я на тїбє женюсь, разрєшиш взять твою фамілію?

— Ще чого! Сто лєт ти мені снився! В сімейних трусах у цвіточок! — гордо заявила Свєтка.

І ми всі зразу пойняли, шо перед нашими глазами розвертаєцця грандіозне лав сторі!

І так стало млосно на душі, шо ше є в світі любов з першого взгляда! Однак все спортив Мумріков:

— Хлопці, ви чого? — розкричався він. — Ану, за гільцем!

І «парубки», то єсть архіологи з Брігадіром, двинули на пошуки деревця для гільця.

А Свєтки наче заніміли. Вони сиділи з вилупленими очима і дивилися на закриті двері.

— Дівчонки, ви шо? — удивилась я.

— Хто це був? — сінхронно спитали вони мене.

— Це дружби.

— А точнеє?

— Це архіологи.

— Це вони?

— Еге ж.

— Красавці! — восхіщонно і оп’ять сінхронно сказали три Свєтки.

— Тьху на вас! Шо ж у них красівого?

— Інтіліктуали! — зітхнули вони на повні груди. — Галько, а вони жонаті?

— Чесно не знаю.

— Узнаєш?

— Узнаю, узнаю. Давайте лучче подумаємо, чим ми будемо свайбене деревце украшать.

— А чим колись украшали? — спитала Свєтка Кисіль.

— Кажецця, казала мені баба, шо украшали бумажними цвітами і лєнтами, — згадала Свєтка Борщ.

— А де ж ми їх возьмемо? — заволнувалася Свєтка Непадайдощ.

Ми всі замовкли. А я мало не заплакала знову. Шоб оце через таку мєлоч — лєнти і бумажні цвітки — провалити свайбу з пошті шо прохвєсором? Нікада!

— Дівчонки! Ану, вивертайте сумочки і кармани! Раз-два! — скомандувала я.

Три Свєтки моментально зреагірували і повисипали на стіл усе, шо там було. І так получилося, абсолютно случайно, шо найбільше в сумочках і карманах у них було презервативів. І от ми, не довго думаючи, понадували ті презервативи, зробивши з них шаріки. А шоб ніхто не догадався, порозписували іх лаком для нігтів і помадою.

— Красота неопісуєма! — розреготалася Свєтка Борщ.

— А ми з вами — красавиці неотразімі! — підхватила тему красоти Свєтка Непадайдощ.

— Ну, якшо щитать, шо красота — страшна сила, то согласна! — проязвила Свєтка Кисіль. — Бо страшніших од нас не найти! Га-га-га!

— Ти шо — дурна? — скривилася Свєтка Борщ. — Ми — страшні?

— А ти подивися на себе: губата, цицьката, сраката!

— А ти? Шо, завидуєш? На себе глянь: міжду прочім, гдє твая грудь?