Читать «Схід» онлайн - страница 58

У кожному разі ці у Читі нагадували солдатів з оповідей бабусь і тіток. Вони кричали, обнімалися і ледве трималися на ногах. Напівголі читинські кралі зиркали на них з-під довгих вій. Цивільні чоловіки сходили з їхньої дороги. Армія повинна викликати тривогу і захват. Так було з прадавніх часів і так було в Читі. Здавалося, що ці кремезні хлопці з рум’яними круглими лицями здатні тут на все. Тому вечорами я дивився на Читу з вікна готелю. Уявляв собі, як вони в’їжджають на танках і бронетранспортерах у китайське місто, скажімо Манжоулі, бо воно багате, блискуче і, здається, збудоване на зло їм. Їдуть і строчать з калашів по золочених скляних фасадах, палять чергами з крупнокаліберних кулеметів, запускають з динаміків Мусоргського, а тендітні великоокі китаянки з німим криком втікають у неосвітлені провулки. Китайський капіталізм і китайська перевага палають, мов паперовий тигр. Потім вони злізають зі своїх машин і розкладають із решток багаття, щоб довго вночі співати свої пісні, за які їх так полюбив увесь світ.