Читать «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» онлайн - страница 69

Зазначимо, однак, що факт засудження особи за попередній злочин створює повторність лише за умови, якщо вона була засуджена судом України. Відповідно до вимог Закону України від 3 березня 1998 р. «Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» Україна не взяла на себе зобов’язань визнавати та враховувати вироки, винесені судами Договірних Сторін, при вирішенні питання про встановлення факту вчинення злочину повторно. Отже, злочин, вчинений особою в іншій державі, не буде враховуватись судом при визначенні повторності за КК України.

7. Збереження кримінально-правового значення хоча б двома злочинами, що створюють повторність. Так, повторність як пов’язана, так і не пов’язана із засудженням за раніше вчинений злочин, виключається, якщо хоча б за один із двох злочинів: а) набрав чинності новий закон, що усуває його злочинність і караність (ст. 5 КК); б) особу було звільнено від кримінальної відповідальності чи від покарання на підставі акту амністії чи помилування (ч. 1 ст. 44 КК).

Крім того, повторність злочинів, яка не пов’язана із засудженням за раніше вчинений злочин, є відсутньою і у випадках, коли за цей злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності з підстав, зазначених законом (статті 45–49, 97 106 КК). Таке звільнення може відбуватися і на підставі норм, передбачених в Особливій частині КК, коли до особи застосовуються так звані спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності (наприклад, ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 212, ч. 3 ст. 263, ч. 4 ст. 307, ч. 3 ст. 369 та ін.).

Повторність, що пов'язана із засудженням, буде відсутньою, якщо за раніше вчинений злочин була погашена чи знята судимість (статті 89, 91, 108 КК). Виключається така повторність і у випадках. коли особу було: а) засуджено вироком суду без призначення покарання (ч. 4 ст. 74 КК); б) звільнено від покарання у зв’язку із закінченням строків давності (статті 80, 106 КК); в) звільнено від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 105 КК); г) реабілітовано, тобто визнано несправедливо репресованою в судовому або позасудовому порядку і поновлено в усіх правах. У всіх зазначених випадках вчинений злочин визнається «юридично нікчемним», так би мовити, піддасться забуттю, і не може враховуватися при визначенні повторності.

Вказана ознака має дуже велике значення при кваліфікації повторності і в цілому правильно сприймається судовою практикою.

Так, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області вироком від 25 квітня 2005 р. засудив С. за ч. 2 ст. 309 КК України. Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 15 липня 2005 р залишив вирок без зміни. С. визнано винною в тому, що 20 листопада 2003 р. вона придбала у не встановленої слідством особи особливо небезпечний наркотичний засіб — 8,4 мл опію ацетильованого — і перевезла за місцем свого проживання.